Марі-Анна Харт - Драена: Спадщина зграї, Марі-Анна Харт

Ранок після поєдинку

Коли Кейт зайшла в будинок, її накрила хвиля втоми. Вона ледь дійшла до своєї кімнати, впала на ліжко і майже одразу заснула.

Зранку, спустившись вниз, вона одразу відчула напруження в повітрі. Ділан стояв посеред кухні, його погляд був темний, а щелепа зціплена від злості.

— Задоволена? — його голос був холодним.

Кейт зітхнула й сіла за стіл.

— Так. Можеш не дякувати.

Ділан різко обернувся до неї.

— За що дякувати? За те, що через твій вчинок жінка, яка вбила мою матір, залишиться живою… поки що?

Кейт подивилася на нього, відчуваючи, як у ній закипає злість.

— Ти б убив Лукара?

Ділан стиснув кулаки.

— Він сам вирішив.

— Він захищає свою матір! На що б ти пішов заради своєї?

— Це інше.

— Ні, не інше! — Кейт піднялася з місця, її очі палали. — Я зробила це не для того, щоб врятувати її! Мені начхати на неї. Через неї я була ув’язнена, через неї я втратила свої сили! Я зробила це для тебе, Ділане! Ти не зміг би жити з тим, що вбив свого брата!

В його погляді з’явилася тінь сумніву, але він одразу відкинув її.

— Ти думаєш, ти щось змінила? — його голос був глухим. — Ти тільки відтермінувала це на три місяці.

Кейт подивилася йому прямо у вічі.

— За цей час багато що може змінитися.

Ділан різко відвернувся від неї, ніби не хотів чути більше жодного слова. Напруга між ними була майже відчутною, ніби щось ось-ось мало вибухнути.

— Ти вперта, як ніхто інший, — пробурчав він, проходячи повз неї.

— А ти — сліпий, як ніхто інший, — парирувала Кейт.

Він зупинився на мить, потім хмикнув і вийшов з дому, грюкнувши дверима так, що вони мало не злетіли з петель.

Кейт залишилася стояти на місці, відчуваючи, як злість поступово згасає, залишаючи по собі тільки втому. Вона знала, що не зробила нічого поганого, але Ділан цього не розумів. І, можливо, ніколи не зрозуміє.

— Гаразд, — пробурмотіла вона сама до себе. — Якщо так, то я просто чекатиму.

Вона повернулася до кухні, але не встигла й зробити крок, як почула позаду голос.

— Ти ризикнула всім, навіть своїм життям.

Кейт озирнулася й побачила Таріка. Він стояв у дверях, його очі дивилися на неї з якимось складним виразом — повагою, нерозумінням і, можливо, навіть тривогою.

— Я зробила те, що вважала правильним, — відповіла вона просто.

Тарік повільно кивнув.

— Але це ще не кінець, ти ж розумієш?

Кейт гірко усміхнулася.

— Я знаю. Це тільки початок.

Вона не знала, як саме зміняться ці три місяці, але була впевнена, що нічого не залишиться таким, як було раніше.

Через п'ять хвилин після того, як Ділан вийшов, двері знову різко відчинилися. Він увірвався в кімнату, і в руках тримав зайця. Його очі палаючи від люті дивилися на Кейт, ніби вона була причиною всіх його негараздів.

— Що це? — глухо пробурмотів він, кидаючи зайця на підлогу перед нею.

— Моя їжа, — спокійно відповіла Кейт.

— Ти що, знущаєшся з мене? Як давно такі «подарунки» ти отримуєш? — зло запитав Ділан.

— Не твоя справа, — її голос був спокійним, хоча вона добре розуміла, що за цією ситуацією ховаються набагато серйозніші емоції.

Кейт забрала зайця з підлоги і спокійно пішла на кухню. Ділан пішов за нею, його роздратування було майже фізичним. Він стиснув кулаки, його обличчя стало ще більш напруженим, але він не відповів одразу. Його роздратування росло — він не міг зрозуміти, чому Кейт така спокійна, чому вона не переживає.

— Ти не розумієш, що цей заєць означає, — його голос тріщав від напруги.

Кейт глибоко вдихнула, виносячи зайця в піч.

— Означає, що на обід я буду їсти запечене смачне м'ясо. Мені начхати, що він означає для тебе, — спокійно відповіла вона, не зупиняючись.

Вона підняла погляд, і їхні очі зустрілися. На мить все навколо наче затихло. Ділан стояв, мовчки дивлячись на неї, не знаючи, як реагувати. Його серце билося швидше, а розум не міг знайти виходу з цього безглуздого конфлікту.

Зрештою, він просто вийшов з кухні, залишаючи її одну серед непорозумінь і тяжких думок. Кейт залишилася з тим, що в неї є, і з усіма питаннями, на які вона ще не мала відповідей.

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍