Стів Маккартер - За небокрай, Стів Маккартер

І тут небо над головою посвітлішало. Синє світло знайшло відблиски в чорних мокрих обладунках чемпіонів. Дружній колір сили. На цей раз дружній. Стріли Химерниць, підсвічуючи дощ, збивали граваліонів зі стіни одного за одним. Так, тварин вже видерлося на стіну кілька сотень. Але вони десятками падали від точних пострілів цілої групи прикриття, якою командувала Сандрін. Ейр зауважила, що Химерниці стали краще влучати в порівнянні з тим часом, коли Максуд застосував цю тактику вперше. Тепер стріли били помітно точніше. Рідко коли граваліон міг продовжувати бій після влучення однієї такої. І ще часто пролітали особливі стріли. Ті, які за один раз могли пробити і двох граваліонів. Ейр не оберталася, щоб подивитись, хто їх випускає. Вона й так знала, що це Сандрін. Її силові лінії синього кольору були довшими і ширшими за інші. А влучала вона завжди в серце. Сабазадонці навіть почулися зітхання полегшення чемпіонів, коли вони зрозуміли, що Химерниці прийшли їм на допомогу. Битва заграла новими барвами. Знову союзна армія показала, як у ній кожен готовий боротися один за одного.

Ще деякий час стріли вбивали супротивників на стіні. Потім Ейр побачила над собою сині кулі, що пролітали низько в небі. Вони долітали до захисників, що відступали, і розсипалися в повітрі, обпадаючи синім пилом на чемпіонів. Сабазадонка посміхнулася. Синього багато не буває. Напевно, Сандрін віддала такий наказ усім Химерницям. Вона – хороший союзник.

Армія успішно пройшла перший небезпечний етап під час відступу через другий рубіж. Ейр озирнулася. Ще так далеко до наступної стіни. Вона сковтнула. Уся надія лише на чемпіонів. Химерниці більше не стріляли. Чому? Може, берегли сили? Позаду них ще три стіни. Бій буде довгим. Напевно, це правильне рішення з їхнього боку. Звичайно, як командиру, Ейр хотілося, щоб Химерниці випускали по сто стріл щомиті і ще по двадцять синіх кульок для чемпіонів. Але вона розуміла, що це неможливо. Сабазадонка зі списом у руці задкувала назад. З усіх боків від неї люди так само відступали. Поки що допомогти вони ніяк не могли. Тільки весь час поглядали у бік Ейр. Наказів ніяких від неї поки що не вимагалося. Найкраще в цей момент покластися на командирів чемпіонів. Ті боролися з граваліонами і підказували своїм воїнам прямо в бою, на передовій. Їм у цій ситуації варто було довіритись. Ейр йшла назад. Вона знову подивилася на всі боки. Пару сотень людей зі списами так само задкували. Через три ряди залізних драйтлів неможливо пробитися, щоб уколоти граваліона. Ти тільки заважатимеш воїнам у чорних латах. Половина другого рубежу позаду. Натиск граваліонів зростав. Це Ейр зрозуміла по тому, як командири чемпіонів все частіше і голосніше закликали утримувати лад, вирівнювати лінію, зміцнювати напрямок. Сабазадонці навіть здалося, що залізні драйтли трохи частіше почали міняти один одного попереду. Ейр озирнулася. Ось уже й мур.

- Люди, на стіну! - скомандувала Ейр. - Не заважати водоносам!

Чорні мундири ринули від неї, розносячи наказ в обидва краї армії, що відступала. Солдати зі списами швидко піднялися сходами, займаючи позиції для оборони. Можливо, зверху хоч трохи вдасться допомогти чемпіонам. Ейр збігла на східці і зазирнула за другий край стіни. Бочки з водою. Навпроти них на стіні не стояло жодної людини. Добре, що водоносам є свобода дій. Сабазадонка кинула погляд на наступну стіну, до якої їй потрібно провести чемпіонів. Десь там в темноті уже світилися сині чи зелені вогники. Химерниці чекали напоготові. Їх погано було видно. Дощ знижував видимість. Як вони будуть цілитись? Дівчина вперше подивилася вперед та вниз. Не на чемпіонів, що б'ються. А на всю решту армії ворога. І жахнулася. Амаліони запалили смолоскипи. Сабазадонка за своє життя побувала у багатьох великих містах. Вона бачила міста вночі. Але вогні таких міст здавались жеврійними вуглинками у порівнянні з тим морем смолоскипів, що заполонило все довкола. Куди б ти не глянув, скрізь вони. Ейр витерла обличчя. Стала у бойову стійку, готова шукати свій момент для нападу.

Калібрісто віддавав накази. Сабазадонка також розрізняла гучні і тверді голоси Кударіті та Гертіро, що гриміли над головами воїнів. Зміна рядів у чемпіонів. Остання перед підйомом сходами. Дуже складний процес. Адже східці не по всій довжині стіни. Тому там, де щаблів немає, задні ряди чемпіонів швидше за інші повинні переміститися і піднятися на стіну. Ті залізні драйтли, що заходять на сходинки, тепер мають оборонятися і з пустих флангів, не допускаючи прориву граваліонів, що повільно заповнювали простір між сходами та стіною. Ось на таких ділянках і концентрувалися люди зі списами, відволікаючи і всіляко докучаючи граваліонам. Іноді вдавалося вбити необережну тварюку, яка надто захопилася нападом на чемпіонів і вчасно не помітила небезпеку. У момент перебудови Калібрісто та інші командири віддавали накази особливо завзято. І саме в такі моменти залізні драйтли й втрачали своїх воїнів, вимушено обороняючись одразу з кількох напрямків. Ейр стиснула зуби. Вона допомагала як могла. Сабазадонка бачила, що кожна людина на стіні намагалася стрибнути вище голови, щоб забезпечити якомога безпечніший відступ чемпіонам. У бій вступили водоноси. Вони також допомагали зменшити втрати серед залізних драйтлів у цей небезпечний момент. Сотні ворогів упали на кам'яну площу, збиті струменями води. На цей раз водоноси спрацювали не синхронно. І з одного боку зовсім невдало. Вся вода виплеснулася практично єдиним струменем в одне місце. Ейр стиснула зуби, роздратована таким промахом водоносів. Але ж вони не воїни. І навряд чи раніше відбивалися від граваліонів під час відступу війська.

- Люди назад! - скомандувала сабазадонка.

Тепер вони тільки заважатимуть. Зійти зі стіни зі списами в руках. Бігти зараз до наступної стіни немає сенсу. Якщо ворог десь продавить лінію оборони чемпіонів під час відступу, то їй потрібно негайно реагувати, щоб закрити дірку людьми. Чи зможуть вони зупинити монстрів? Звісно ж, ні. Головне, дати чемпіонам час на відновлення цілісності фронту. Тому Ейр тримала своїх солдатів ближче до чемпіонів усю дорогу рубежем. Калібрісто, змінюючись з іншими чемпіонами, навіть не озирнувся на свій тил. На людей він не сильно розраховував, розуміючи, що реальний опір граваліонам зможуть чинити лише його драйтли. Чим там зайнятий новоспечений генерал, ще й призначений головним командиром армії за відсутності маршала, Калібрісто не дуже цікавило. Він залізний генерал. І лише він командуватиме чемпіонами.