Жоржі Амаду - Капітани піску

Баїї кожний матрос і рибалка. Дорі сподобалося порівняння, і вона всміхнулася.

— Дякую, брате.

Брат… Гарне, товариське слово. Її тут звикли називати сестрою. Вона теж називає їх братами, братиками. Для малих хлоп'ят вона наче ненька, піклується про них. Для старших вона як сестра. Але ніхто не знає, що для Педро Кулі вона наречена. Навіть Професор не знає. В глибині душі Професор теж вважає її своєю нареченою.

Пес Безногого раптом загавкав. Кангасейро наслідує собачий гавкіт, усі регочуть. Жоан Здоровило висвистує самбу. Гульвіса підхоплює гучним голосом: «Мулатка кинула мене…» Вони йдуть веселою ватагою з ножами й кинджалами за поясом. Але вони добудуть їх лише тоді, коли інші почнуть різанину. Безпритульні теж мають свої закони і свою мораль, їм не чуже почуття людської гідності.

Нараз Жоан Здоровило кричить:

— Це тут!

Галас, зчинений ватагою, змушує Езекіела вилізти з-під баркаса.

— Хто там?

— Капітани піску, які не терплять хамства, — відповів Педро Куля.

І вони кинулися на свого ворога.

Повернення було тріумфальним. Хоча Безногого поранили ножем, а Задираку несли на руках — йому нам'яв боки один силач-езекіелець, поки його не присадив Кангасейро, — настрій був веселий. Усі смакували перемогу. В складі їх зустріли вітальними криками. І довго ще точилася розмова про подробиці битви, а надто про безстрашність Дори, яка билася, мов справжній хлопець. «Як мужчина», — уточнив Жоан Здоровило. Ні, вона була таки їм сестра, справжня сестра.

«Вона мені як наречена, як справжня наречена», — думав Педро Куля, знову простягаючись на піску. Місяць золотив берег, зорі відбивалися в блакитному морі Баїї. Вона прийшла й лягла поруч із ним. І між ними почалася жартівлива розмова. Вона була як наречена. Вони не поцілувалися, не обнялися. Лише її золотаве волосся ледь торкалося Педро Кулі.

Вона засміялася, подивилась на його волосся.

— Переплуталося, не розбереш, де чиє.

Обоє знов зайшлися тим нестримним, заразливим сміхом, яким уміють сміятися тільки капітани піску.

Вона почала розповідати йому про своє життя на пагорбі, про сусідів, він згадував випадки з життя ватаги.

— Я потрапив сюди, коли мав лише п'ять років. Менше ніж твій братик…

Вони сміялися, щасливі тому, що лежать поруч. Потім їх зморив сон. Педро міцно тримав її за руку. Вони спали, як сестра й брат.

Виправна колонія

«Вечірня газета» надрукувала новину під великим заголовком. Він ішов через усю першу сторінку:

«ЗААРЕШТОВАНИЙ ОТАМАН «КАПІТАНІВ ПІСКУ».

На знімках було видно Педро Кулю, Дору, Жоана Здоровила, Безногого й Кота у кільці жандармів та агентів.

«ДІВЧИНКА У ВАТАЗІ. ЇЇ ІСТОРІЯ. ЇЇ ЗАБРАНО ДО ДИТЯЧОГО БУДИНКУ».

«ВАТАЖОК «КАПІТАНІВ ПІСКУ» — СИН СТРАЙКАРЯ».

«ІНШИМ ПОЩАСТИЛО ВТЕКТИ».

«ВИПРАВНА КОЛОНІЯ ЙОГО ВИПРАВИТЬ», — ЗАПЕВНЯЄ ДИРЕКТОР».

Під одним знімком підпис: «Після того, як було зроблено цю фотографію, ватажок безпритульних затіяв бійку. Внаслідок метушні, що зчинилася, решта хлопчаків зуміли втекти. Ватажок — той, кого позначено на фото хрестиком; поряд з ним Дора, дівчинка баїянських хлопчаків».

І далі:

«Учора баїянська поліція здобула успіх. Вона зуміла затримати отамана ватаги малолітніх злочинців, відомих під назвою «капітанів піску». Наша газета не раз порушувала проблему малолітніх, які живуть на вулицях міста, займаючись крадіжками.

Ми також неодноразово писали про напади, вчинені цією ватагою. Справді, місто живе під постійним страхом перед цими підлітками, котрі невідомо де живуть і отамана яких досі ніхто не знав. Кілька місяців тому ми мали змогу надрукувати листи начальника поліції, судді в справах неповнолітніх і директора баїянської виправної колонії, присвячені цій проблемі. Всі вони обіцяли посилити кампанію проти малолітніх злочинців і, зокрема, проти «капітанів піску».

Ця похвальна кампанія дала вчора перші наслідки — затриманий ватажок цієї банди і кілька її учасників, у тому числі одна дівчинка. На жаль, через колотнечу, підняту ватажком Педро Кулею, інші зуміли вислизнути з рук поліцейських. У кожному разі, поліція зробила вже велику справу, спіймавши ватажка і романтичну натхненницю крадіжок Дору, постать вельми цікаву серед малолітніх злочинців».

Після цієї заяви подавалися вже самі факти:

СПРОБА ОБІКРАСТИ КВАРТИРУ

«Учора надвечір п'ятеро хлопців та одна дівчинка пробралися в особняк доктора Алсебіадеса Менезеса на горі Сан-Бенто. Одначе їх помітив син господаря дому, студент-медик. Дозволивши їм залізти в кімнату, він замкнув їх на засув. Потім викликав поліцейських та агентів, яким і передав злодіїв.

Репортер «Вечірньої газети», довідавшись про пригоду, вирушив до особняка доктора Алсебіадеса. Прибувши туди, він побачив малолітніх, котрих везли до поліцейського управління. Ми попрохали дозволу сфотографувати групу затриманих. Поліція ласкаво дала дозвіл. Але в ту мить, коли фотограф зробив знімок, Педро Куля, грізний ватажок «капітанів, піску», зчинив веремію, що створила сприятливі умови для втечі.

Втеча

Виявивши незвичайну спритність, Педро Куля вирвався з рук агента, який тримав його, і з допомогою прийому капоейри звалив його. Але утекти не встиг. Звісно, поліцейські й агенти накинулися на нього, щоб перешкодити його втечі. Лише тоді став зрозумілий задум отамана «капітанів піску», бо він гукнув арештованим товаришам:

— Тікайте!

Біля хлопців у цей час був тільки один поліцейський, але і того якийсь дуже спритний підліток кинув на землю тим самим прийомом капоейри. Після цього дітлахи сипонули врозтіч по схилу Монтаньї.

У поліції

У поліцейському управлінні ми хотіли побалакати з Педро Кулею. Але він нічого нам не сказав і не захотів показати властям місце, де сплять та зберігають награбоване «капітани піску». Він лише назвав своє ім'я, сказав, що він син колишнього страйкаря, якого вбито на мітингу під час відомого страйку в доках тисяча дев'ятсот… року; в нього нема нікого на світі. А Дора дочка пралі, яка померла від віспи, коли пошесть лютувала в місті. З «капітанами піску» вона всього лише чотири місяці, але вже брала участь у багатьох нападах і, здається, дуже пишається цим.

Наречені

Дора заявила нашому репортерові, що вона наречена Педро Кулі й що вони мають побратися. Вона ще простодушна дівчинка, яка заслуговує більше на співчуття, ніж на кару. Вона говорить про свої заручини з дивовижною наївністю. Їй не більше чотирнадцяти років, тоді як Педро Кулі майже шістнадцять.

Дору відправлено до виправної колонії Милосердної Богоматері. В цій обителі вона швидко забуде Педро Кулю, романтичного нареченого-бандита, і своє злочинне життя серед «капітанів піску».

Що ж до Педро Кулі, то його пошлють до виправної колонії для малолітніх, як тільки поліція доможеться, щоб він сказав, де ховається ватага. Поліція має велику надію, що їй пощастить це з'ясувати ще сьогодні.

Говорить