Зигмунд Фрейд - Вступ до психоаналізу

Подробицю, що за першою шахтою йде довга платформа, а далі ще одна шахта, сновидець пояснює, посилаючись на свій життєвий шлях. Певний час він підтримував статеві стосунки, а потім унаслідок нездужання був змушений припинити їх, але тепер сподівається, що після лікування зможе поновити їх.

8. Два наступні сновиддя одного іноземця з виразними полігамними тенденціями я переказую задля підтвердження вже висловленої думки, що власне Я завжди присутнє в сновиддях, навіть там, де воно приховане в явному змісті. Валіза в сновиддях — жіночий символ.

а) Сновидець вибирається в подорож, а його багаж мають везти до станції на возі. Чимало валіз покладено одна на одну, а серед них і дві великі чорні, подібні до комівояжерських. Він каже, втішаючи когось: «Гаразд, ці дві повезуть тільки до станції».

Цей іноземець і справді подорожував із великою кількістю багажу, але, приїхавши лікуватись, привіз ще чимало всіляких оповідок про жінок. Дві чорні валізи відповідали двом чорнявим жінкам, які на той час відігравали головну роль у його житті. Одна з них хотіла їхати з ним і до Відня; за моєю порадою, він телеграфом відмовив їй.

б) Сцена на митниці. Чоловік, що подорожував разом із ним, відкрив свою валізу і, курячи сигарету, недбало проказав: «Нема там нічого всередині». Митник нібито повірив йому, проте ще раз зазирнув у валізу і знайшов суворо заборонену річ. «Що ж, нічого не вдієш», — покірливо мовив подорожній. Цей подорожній — сам сновидець, а митник — я. Загалом він був зі мною дуже щирий, але надумав приховати свій недавній новий зв’язок із жінкою, цілком слушно припускаючи, що я її знаю. Прикру ситуацію викриття він пересуває на чужу особу, тож сам у цьому сновидді нібито не з’являється.

9. Ось приклад символу, про який я ще не згадував.

Сновидець зустрів свою сестру в супроводі двох її товаришок, що й самі теж сестри. Він подав їм обом руку, а сестрі — ні.

Сновиддя не пов’язане з жодними реальними подіями. Натомість думки сновидця повертаються в той час, коли він, спостерігаючи, дивувався, чому в дівчат так пізно розвиваються груди. Отже, ті дві сестри — груди; він би радо помацав їх руками, якби то була не його сестра.

10. Ось приклад символіки смерті в сновидді. Сновидець іде з двома особами, чиї імена він знає, але, прокинувшись, забуває, по дуже високому, крутому залізному містку. Раптом вони обидві щезають, і сновидець опиняється перед примарним чоловічком у капелюсі й плащі. Він запитує його, чи той часом не розносить телеграми... — Ні. — Може, він хурман? — Ні. — Тоді він іде далі, зазнає в сновидді великого страху і, прокидаючись, дофантазовує, що залізний міст несподівано обвалився і він падав у прірву.

Коли сновидець наголошує, що особи, бачені в сновидді, йому незнайомі або ж він забув їхні імена, то здебільшого це люди, з якими він пов’язаний найтісніше. Сновидець мав двох сестер, і якщо він бодай коли-небудь бажав смерті їм обом, було б тільки справедливо, якби його за це навідував страх смерті. Щодо носія телеграм він зауважив, що такі люди завжди розносять лихі звістки. Судячи з одягу, чоловік у сновидді міг бути ліхтарником, що, як відомо, не тільки запалює, а й гасить ліхтарі, дух смерті теж загашує смолоскип життя. З хурманом у сновидця асоціювався вірш Уланда про морську подорож короля Карла, і йому пригадалася його власна прогулянка по озеру разом із двома товаришами, в якій він прибрав собі роль короля з того вірша.[26]. Щодо залізного містка в нього виникла асоціація з одним недавнім випадком і дурнуватим висловом: «Життя — це ланцюговий міст».

11. Ось іще один приклад зображення смерті в сновидді: незнайомий сновидцеві добродій подає йому облямовану чорним візитну картку.

12. Наступне сновиддя цікаве для вас у кількох аспектах, хоч одна з причин його виникнення — невротичний стан пацієнта.

Сновидець їхав у потязі, що раптом зупинився серед поля. Він гадає, ніби сталась якась пригода, тож слід подумати про втечу, і проходить крізь усі купе потяга, вбиваючи кожного, хто трапиться: провідника, машиніста й т. ін.

У зв’язку з цим сновиддям він згадує розповідь одного свого приятеля. На якійсь італійській залізниці везли в маленькому купе божевільного, але помилково разом з ним посадили ще одного подорожнього. Божевільний убив свого супутника. Тож сновидець ототожнив себе з тим божевільним, обґрунтувавши це нав’язливою ідеєю, яка від часу до часу мучила його, ніби він повинен «усунути всіх, хто знає те, що й він». Але потім він знайшов кращі мотиви, які спричинили сновиддя. Вчора в театрі він побачив дівчину, з якою хотів був одружитись, але потім відмовився від цього наміру, бо та дала йому привід до ревнощів. Знаючи силу, якої набувають його ревнощі, він і справді був би збожеволів, узявши шлюб із нею. Тобто сновидець уважав її за таку ненадійну, що його ревнощі спонукали б його вбивати кожного, хто траплявся б йому на дорозі. Прохід через низку кімнат (у даному разі купе) — вже відомий нам символ шлюбу (вираз моногамії через протилежний їй символ).

Щодо зупинки потяга серед поля і страху перед якимсь інцидентом сновидець розповів: одного разу, коли він їхав у потязі й сталася така несподівана зупинка за межами станції, молода жінка, що їхала разом з ним, пояснила, що, можливо, невдовзі буде зіткнення і в такій ситуації найкраще «якомога вище підняти ноги». Фраза «підняти ноги» асоціювалась у нього з численними прогулянками чи екскурсіями на природу, які він здійснював у товаристві тієї дівчини в перші щасливі дні кохання. Це ще один аргумент, що тепер було б божевіллям одружуватись із нею. Проте моє знання ситуації дало мені змогу напевне з’ясувати, що в нього й далі зберігалося бажання стати жертвою такої форми божевілля.

Лекція 13

Архаїчні та інфантильні риси сновидь

Вельмишановні добродійки і добродії! Почнімо знову з нашого висновку, що під впливом цензури сновидь робота сновиддя переводить латентні думки сновиддя в якусь іншу форму вираження. Латентні думки мають таку ж природу, як і ті усвідомлені думки, які є в нас, коли ми не спимо, і які нам добре знайомі. Нова форма вираження з огляду на розмаїтість своїх рис нам незрозуміла. Ми вже казали, що вона повертається до тих щаблів нашого інтелектуального розвитку, які ми вже давно подолали — до ієрогліфічного письма, символічних відносин, а можливо, й до тих умов, які передували розвиткові словесного мислення. Через це форму вираження, яку вибирає робота сновиддя, ми називаємо архаїчною або регресивною.

З цього можна виснувати, що глибоке вивчення роботи сновиддя неодмінно приведе нас до важливих висновків про ще добре не знані нам зародки нашого інтелектуального розвитку. Сподіваюся, й справді так буде, але поки що до цієї роботи ще ніхто не брався. Той прачас, у який нас повертає робота сновиддя, подвійний: по-перше, це індивідуальний прачас — дитинство, а по-друге, оскільки кожен індивід у скороченій формі повторює в дитинстві весь розвиток людського роду, ще й другий прачас, філогенетичний. Вважаю за можливе, що колись нам таки пощастить розрізнити, яка частина латентних психічних процесів походить з індивідуального прачасу, а яка — з філогенетичного. Я, приміром, думаю, що символізм, якого ніколи не могла б опанувати окрема людина, слід цілком слушно вважати за філогенетичну