Дроянда - Серце Вовка: Спадщина Кланів 2 частина , Дроянда

Попереду їх чекало ще складніше випробування. Коли вони піднялися на пагорб, перед ними відкрився простір із кам'яними стовпами, що нагадували давній арена. У центрі стояли воїни з інших кланів — сильні, впевнені, готові до бою.

— Ну що ж, братики, тепер у вас буде шанс показати, хто тут найсильніший, — з усмішкою сказала Луція, схрестивши руки.

— А якщо ми виграємо? — підморгнув один із хлопців.

— То ви отримаєте право на... поцілунок на світанку, — раптом озвалася одна з дівчат.

Усі здивовано переглянулися. Брати підняли брови, а Луція тільки розсміялася.

— Гаразд! Але якщо ми переможемо, ви готуєте для нас сніданок цілий тиждень!

— Домовилися! — хлопці впевнено стиснули кулаки.

Бій розпочався. Це був не просто поєдинок сили — тут вирішувалося, хто спритніший, хто швидший, хто має кращу тактику. Дівчата билися нарівні з хлопцями, не поступаючись у витривалості.

Але коли останній удар був нанесений, і пил осів на арені, всі зрозуміли — брати перемогли.

— Гаразд, чесна гра є чесна гра, — сказала Луція, віддихуючись.

Сонце вже почало підніматися над горизонтом, освітлюючи поле бою м’яким світлом світанку. Один із братів зробив крок уперед і, не вагаючись, м’яко торкнувся губами чола Луції.

— Обіцяний поцілунок на світанку, — прошепотів він.

Луція лише усміхнулася. Вони всі стали сильнішими, але найголовніше — вони залишалися разом.