Кіра Леві - Снігові іскри, Кіра Леві

— Нічого страшного, — швидко відповів Максим, схопивши з шафи запасну ковдру.

Олеся застигла.

Вони спатимуть в одному ліжку?

Утім, Максим не подавав жодних сигналів, що він збирається з нею не просто спати, і незручність минула. Чоловік швидко переодягнувся в трикотажний домашній костюм і одразу завалився на свій бік ліжка, укрився окремою ковдрою і буквально за хвилину заснув.

А ось їй самій не спалося.

Лежачи на спині, Олеся прокручувала в голові все, що сталося за останні тижні.

І, головне, слова Максима!

«Я зустрів тебе, Олесю. І хочу запропонувати тобі стосунки»

«Це моя Олеся»

На тлі цього вчорашній бал здавався поганим сном. І поведінка Світлани їй була зрозуміла, але не виправдовувала методи брюнетки. Якщо не склалися стосунки, то йти потрібно з гідністю! Вже це Олеся знала з власного досвіду.

Дівчина перевернулася на бік, відвернувшись від Максима, щоб не розбудити його пильним поглядом. З усмішкою заплющила очі й провалилася в приємний сон.

***

Гул трактора за вікном розбудив її рано. Максима поруч не виявилося. Дівчина сонно потягнулася, а потім встала і з цікавістю притулилася до скла.

За вікном був справжній зимовий рай — свіжий сніг, прозоре морозне повітря, і обгороджене поле, на яке конюхи випускали коней. Деякі з них, радісно фиркаючи, каталися в снігу, інші неквапливо переступали копитами, залишаючи чіткі сліди на білосніжному покривалі. Вдалині виднівся ліс, його темні силуети здавалися особливо контрастними на тлі сліпуче яскравого зимового ранку. Десь недалеко загорланив півень, сповіщаючи початок нового дня.

— Не стій босоніж, застудишся.

Її прошило тремтінням від несподіванки. Олеся різко розвернулася і завмерла.

Перед нею стояв Максим. В одному рушнику! Ще й вдавав, що нічого такого не відбувається!

Краплі води стікали по його плечах і грудях, прокреслюючи блискучі лінії.

Олеся мимоволі простягнула палець, провела по одній із крапель.

Максим єхидно примружився.

— Тебе щось зацікавило, Горобець?

Олеся струснула головою, але не відвела руки.

— Ти... напрочуд гармонійно складений. Такі натурники нарозхват.

Олеся відчувала, як хвиля жару підіймається від кінчиків пальців угору по тілу, накриваючи її з головою. Вона знала, що Максим грається з нею, провокує, перевіряє межі, але не відводила погляду.

Максим нахилив голову, його губи здригнулися в усмішці.

— Так і будеш дражнити, Горобець? — хрипло запитав він, не роблячи кроку вперед, але й не відступаючи.

Олеся відчула, як її серце забилося швидше, але все ж утримала маску спокою. Вона повільно прибрала руку, залишаючи на його шкірі лише тепло свого дотику.

— Я всього лише художниця, — лукаво посміхнулася вона. — Просто вивчаю об'єкт натхнення. Запам'ятай, твій портрет у стилі ню колись прикрасить мою майстерню...

Максим тихо розсміявся, відступаючи першим, визнаючи її маленьку перемогу в цій грі.

— Обережніше, Горобчику. Натхнення — штука підступна.

І з цими словами він розвернувся і вийшов з кімнати, залишивши Олесю наодинці з власними думками й палким бажанням продовжити цю захопливу гру.