Харукі Муракамі - Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі, Харукі Муракамі

від задніх фар попереднього автомобіля. Тож їхня форма чітко закарбувалася в його пам’яті.

Цкуру перервав плавання, виліз із басейну та, сівши на підставку для старту, почав спостерігати за плавцем.

Але це виявився не Хайда. Він не міг розгледіти рис обличчя через окуляри та шапочку, однак, коли добре придивився, побачив, що на зріст цей хлопець вищий і значно мускулистіший. Шия також зовсім не така. І ще він був молодшим. Напевно, студент. А Хайді зараз уже мало би виповнитися тридцять п’ять.

Цкуру зрозумів, що то все-таки не Хайда, однак серце продовжувало пришвидшено битися. Він сів у пластикове крісло обіч басейну і дивився на незнайомого плавця. Той плавав красиво, без зайвих рухів. Загалом його манера була схожою на Хайдину. Майже така сама. Він не здіймав бризок, зайвого шуму. Гарно і витончено піднімав у повітрі лікоть, входив у воду з великого пальця. Нікуди не квапився. Основне у цьому стилі — підтримувати спокійну доцентровість. Але якою подібною не була б манера, плавець виявився не Хайдою. Врешті хлопець вийшов із води, скинув шапочку й окуляри і, витираючи рушником мокре волосся, пішов геть. Плавець мав квадратне обличчя і на Хайду був геть не схожим.

Цкуру вирішив уже не плавати і рушив у душ. Потім велосипедом повернувся додому і зготував собі простий сніданок. «Очевидно, Хайда також є однією з речей, що застрягли у мені», — подумав він.

Відпустку для поїздки до Фінляндії Цкуру взяв майже без проблем. Невикористаних днів відпочинку нагромадилося, як намерзлого снігу під піддашшям. «До Фінляндії?» — тільки перепитав із подивом начальник. Цкуру пояснив, що він іде побачитися зі своїм давнім другом із ліцею, який там живе. «Не думаю, що ще колись туди виберуся», — додав він. «А що є у Фінляндії?» — поцікавився начальник. «Сібеліус, фільми Акі Каурісмякі ( Видатний сучасний режисер, відомий своїми фільмами, в яких діалоги зведено до мінімуму), “Марімекко” ( Відомий у світі фінський бренд, що виробляє текстиль, аксесуари, посуд з оригінальним впізнаваним яскравим дизайном), “Нокіа”, “Мумі-тролі”», — перерахував Цкуру те, що йому спало на гадку.

Начальник похитав головою. Так видавалося, що нічого його не зацікавило.

Цкуру зателефонував Сарі й узгодив дати поїздки, підлаштовуючись під прямий літак Наріта — Гельсінкі. Виліт із Токіо за два тижні, чотири дні там — і назад.

— Ти сконтактуєш із Чорною перед тим, як їхати?

— Та ні, думаю зустрітися без попередньої домовленості, як робив у Наґої.

— Фінляндія значно далі. Та й переліт займає багато часу. Дивися, аби Чорна якраз за кілька днів перед твоїм приїздом не поїхала відпочивати на Майорку.

— Якщо так, то нічого не вдієш. Огляну Фінляндію без поспіху і повернуся.

— Якщо ти так вважаєщ, то я не заперечую, — сказала Сара. — Але позаяк вибираєщся у неблизький світ, то міг би заїхати ще кудись. Під боком є Таллінн і Санкт-Петербург.

— Та ні, нехай буде лише Фінляндія. Я побуду там чотири дні і повернуся.

— Звісно. Паспорт у тебе є?

— Так. Мені на фірмі відразу звеліли виробити паспорт, щоби за потреби я завжди міг поїхати в закордонне відрядження. Однак наразі він чистісінький.

— У столиці англійську розуміють, однак я не маю інформації, як із цим у провінції. У Гельсінкі наша фірма має невеликий офіс. Таке скромне відділення. Я повідомлю про тебе. Порадься на місці, якщо не знатимеш, що робити. Нашу представницю звати Ольгою, вона фінка і, гадаю, може стати в пригоді.

— Дякую.

— Післязавтра я їду у відрядження в Лондон. Докладну інформацію вишлю тобі мейлом, коли візьму квитки та зарезервую готель. Разом з адресою і телефоном гельсінського офісу.

— Гаразд.

— Слухай, ти справді не маєш наміру повідомити Чорну наперед про свій приїзд? Отак самовпевнено перетнеш Північне полярне коло?

— Дивак?

Вона розсміялася.

— Я вжила би слово «відважний».

— Мені здається, що так буде краще. Це щось як чутгя.

— Ну, добре, бажаю, аби тобі пощастило, — сказала Сара. — Може, зустрінемося перед твоїм від’їздом? Я повернуся в Токіо до наступних вихідних.

— Краще не треба, — відповів Цкуру. — Я хотів би тебе побачити. Але мені здається, що спочатку краще поїхати до Фінляндії.

— Щось як чуття?

— Так, щось як чуття.

— А ти загалом дієщ так, як тобі підказує чуття?

— Ні, я так не гадаю. Дотепер я майже ніколи не вирішував нічого, керуючись чуттям. Так само як, керуючись чуттям, ніколи не будував залізничних станцій. Та й не знаю, чи це можна назвати чутгям. Просто я чомусь так відчув.

— Я розумію. Чи то чуття, чи шось інакше, але тобі здається, що цього разу так буде краще, правильно?

Цкуру сказав:

— Я думав про всяке, коли минулого разу плавав у басейні. Про тебе. Про Гельсінкі. Навіть не знаю, як це пояснити. Старався дійти до витоків своїх інтуїтивних думок.

— Плаваючи в басейні?

— Там мені добре думається.

Сара на хвилю замислилася.

— Як лосось.

— Я мало знаю про лососів.

— Лосось дуже довго мандрує. Керуючись чимось особливим, — сказала Сара. — Ти дивився «Зоряні війни»?

— У дитинстві.

— «Нехай буде з тобою Сила!» — мовила Сара. — Не менша, ніж у лосося.

— Дякую. Я сконтактую з тобою після повернення з Гельсінкі.

— Чекаю. На цьому вона поклала слухавку.

Однак за кілька днів до від’їзду Цкуру зовсім випадково бачив Сару. Хоча вона цього не знає.

Під вечір він пішов у район Аоями купити гостинці: прикраси для Чорної, а для її донечок — японські дитячі книжки з малюнками. Добра для таких закупів крамниця була не на самому проспекті, а трохи в глибині кварталу. Цкуру витратив на це годину, і йому захотілося трохи перепочити. Він зайшов у кав’ярню з вікнами на цілу стіну, крізь які було видно Омотесандо ( Проспект, який веде від проспекту Аоями до синтоїстського храму Мейджі. Популярне місце для шопінгу і зустрічей). Сів біля вікна і, замовивши каву та сендвіч із салатом з тунця, дивився на проспект, забарвлений у кольори призахідного сонця. Люди на вулиці переважно йшли парами. Вони видавалися щасливими. Було враження, що вони прямують в якесь особливе місце, де на них чекає також шось особливе. Від споглядання цього серце Цкуру огортали спокій та непорушність. Почуття усамітненості примерзлого дерева у