Руслан Шабельник - Щоденники ката, Руслан Шабельник

Я відкрив свій мозок, щоб він зрозумів, що маю намір зробити.

Спочатку він відсахнувся, а потім радість, так, радість і полегшення торкнулися мене.

– Ви… візьмете на себе… заради мене…                 

Візьму, як брав десятки разів до цього.                   

Моя робота – робота ката.                               

– Ні! Я не можу! – всепоглинаючий альтруїзм знову взяв гору. – Як же ви житимете з цим? Ці страждання!

– Проживу, якось... – я підійшов до нього. – Ти готовий?

– Ні! Тобто так! Не знаю…                                            

Дурне питання, до цього не можна бути готовим.

Я приклав вістря до середини грудної клітки, там, де едемці мали серце.

– Прощавай.                                  

-… прощайте…                                            

Я натиснув, і звичним рухом увігнав ніж у груди. По саму ручку.    

Що всі колись помруть, було слабкою, але втіхою.     

***

Шановний читач, якщо ще не зробив, постав вподобайку на сторінці книги та напиши коментар, хоч пару слів. Тобі нічого не варто, а автору - приємно. До того ж це допомагає просуванню книги на сайті, отже її зможе побачити ще більше читачів.

Заздалегідь дякую.