Олександра Малінкова - Принц Єгипту, Олександра Малінкова

ГЛАВА 14

        Як пояснили Марині, оскільки вона новенька то має зрозуміти чим «живе» готель, всю його специфіку, все що відбувається в ньому. Спробувати все, що стосується побуту, щоб відчути атмосферу і командний дух. Першого ж дня, дуже рано вранці, її відправили на кухню допомагати готувати сніданок для відвідувачів. Переглянувши різноманітні процеси, що відбувалися на кухні сама визвалася смажити млинці. Спочатку змішавши інгредієнти у великому кухонному комбайні.

         Філ з’явився не одразу. Певний час не наважувався розбудити, а коли дізнався, що дівчина вже давно не у ліжку, то прийшов на кухню. От про що Феріт не міг навіть подумати, то це про те, що її ні світ ні зоря відправлять на кухню. Будь яка інша по типу Санні вже давно почала б капризувати, нервувати і всіляко виражати свою незадоволеність, а вона мовчки стоїть, смажить млинці та ще й посміхається при цьому. Колеги навіть намагаються за стресостійкість похвалити, хоч і на арабській мові.

- Ти сьогодні рання пташка, - Філіп нахилився, обхопив її голівку гарячою долонею і ніжно поцілував у маківку, а потім непомітно стягнув один млинець, - а смачно! Дуже смачно!

- Що ти тут робиш? – Тихенько прошепотіла. – У тебе через це не буде неприємностей?

- Реймса немає в готелі, навіть у місті немає, тож за мною точно ніхто не шпигує. Отже я можу спокійно приглядіти за тобою, щоб ти не спалила вщент готель.

- Знайшов найбільшого палія! – Посміхнулася вона і перевернула млинчик.

- Зробити тобі каву? – Дбайливо поцікавився він, вже трішки вивчивши її ранкові уподобання.

        Пробудження було досить неочікуваним. Її розбудили, не лишивши на збори багато часу. Лише п’ять хвилин. Тож дівчина встигла лише вмитися, почистити зуби та зібрати у хвіст волосся, розчесавши його. Звичайно, про макіяж теж прийшлося забути, але без нього Марина виглядає так мило і страшенно спокусливо. Навіть білий халат і хустинка пасують.

- Буду вдячна за каву! Нічого не встигла ранком!

        Філ повернувся вже хвилин за десять з горнятком кави з молоком та корицею. І звідки тільки знає, яку саме каву вона любить?

- Поснідай, а я підміню тебе, - він протягнув їй чашку і тарілку з всілякими ще теплими тістечками і полуничний джем.

         Вона підозріло прищурилася, чи слід довіряти йому смажити млинці за неї, та їжа з кавою були такими ароматними, що апетит переміг над відповідальністю.

- А якщо тебе хтось здасть чи будуть шукати? – Вона ніяк не могла вгамуватися.

- Все буде добре, - Філ посміхнувся і підморгнув старенькому повару, той кивнув у відповідь і відсалютував.

         Дівчина присіла поряд на високий стільчик і відпила з горнятка каву. Смакота. Задоволена майже муркаючи поклала тістечко до рота.

- Ти зробив мій сьогоднішній день значно краще! – Блаженно посміхнулася Марина.

        Потім вони разом зібрали посуд після сніданку, прибрали скатертини зі столиків та навели лад в ресторані. Коли впоралися зі сніданком перейшли до приготування обіду. Марина взялася готувати суп у величезному казані. Філ знову крутився поряд, за що і був нею покараний. Вона вручила йому відерце з картоплею і ніж. Та покарання його не злякало, він швидко з ним впорався, так наче чистив картоплю усе життя. Поряд з нею було весело і навіть кумедно.

        Марина дістала з шухлядки чисту ложку та зачерпнула нею трішки бульйону, щоб зрозуміти чи достатньо солі та спецій, чи смачно.

- Я теж хочу спробувати! – Як хлопчисько, якого цікавить все, що відбувається навколо, попросив Феріт, який матеріалізувався і опинився поряд з дівчиною майже відразу, щойно вона відсьорбнула з ложки.

         Вона протягнула йому чисту ложку з бульйоном. Обережно подув, а потім спробував.

- Смачно, дуже смачно. – Похвалив Марину. – Яка гарна господиня.

         Вона зашарілася від цих слів.

- Тобі вже час, Філе, поки хтось не доніс хазяїну.

- Ти хочеш мене позбутися?

- Ні не хочу! – Чесно зізналася. – Просто переживаю, щоб не нашкодити тобі.

- Не треба перейматися! – Він легенько торкнувся пальцем її носика! – Але якщо тобі так буде спокійніше, то я піду. Заберу тебе увечері. Добре?

- Домовилися! – Марина кивнула і наостанок відправила Філу повітряний поцілунок.

 

***

        Філ вийшов з душу. Його одежа наскрізь просякла ароматами кухні. Зверху був білий фартух, а от зайвого халату, котрий би зійшовся на його грудній клітині  на кухні не знайшлося.  Тому він згріб всю одежу в якій був і кинув у прання, а сам гарно вимився.

         Тим часом у двері постукали. Не сильно, ледве чутно, навіть якось несміливо. Феріт відчинив.

- Привіт Філіпе, - поздоровалася Санні, - я можу зайти?

- Ні, - одразу відповів суворо.

- Але ж я у такому вигляді, - вона провела кінчиками гострих кігтиків по своєму тонкому мереживному білому халатику, який ледве прикриває її п’яту точку, - на мене ж всі витріщаються, ти хіба не переймаєшся, щоб зі мною нічого не сталося?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍