Олександра Малінкова - Принц Єгипту, Олександра Малінкова

        Вона спокусливо облизала губи й притислася до стіни, приховуючи свій задок від набридливих поглядів перехожих. Двері Філа виходили у двір, тому спостерігачів за жіночими принадами вистачало.

- Мене це не турбує, Санні! – Роздратовано продовжив він.

- А раніше… -

- Раніше було раніше! А зараз це не моя проблема! Розгулювати у такому вигляді вистачило розуму, то має вистачити нести відповідальність за наслідки. В моєму номері тобі точно нічого робити. До того ж я не вдягнений.

        Філіп дійсно стоїть зараз лише у самому рушнику, закрученому на поясі, адже щойно з душу.

- А коли це нас зупиняло?

         Ох, як же ж зараз їй хочеться, щоб Філ поринув у спогади. Навіть халатик знайомий вдягнула. Той самий, який він так любив стягувати з її тендітних плечей, лишаючи її оголеною. Настільки захопилася, що сама не помітила, як потягнулася рукою до його рушника. Та Феріт спритно зловив її руку в повітрі, коли вже лишалося зовсім трішки…

- Санні, пішла звідси! Бо виставлю з готелю настільки швидко, що навіть моргнути не встигнеш!

- Звичайно! В тебе ж тепер улюблений тип жінок – кухарка. Тому й відпускаєш брудні слова в мою адресу! Бачила сьогодні «твою». Прибирала тарілки. Подивитися немає на що. Влаштував на роботу, щоб відпрацьовувала своє проживання? Все так печально у ліжку? Вона ще й посудомийка тут? Маю надію тарілки гарно відмила, погано після обіду не буде, чи слід все ж таки почекати зо дві години…

- Все сказала?! А зараз зникни звідси! – Вигукнув Філ і різко зачинив майже перед самим носом Олександри двері.

         Санні розвернулася на підборах і зла покрокувала геть.

        Зміна для Марини закінчилася вже далеко після десятої вечора. Феріт допоміг прибрати все після вечері.

        Виглядала дівчина просто виснаженою.

- Ходімо, - тихо прошепотів він обіймаючи її за плечі, цілуючи десь у районі скроні, - тобі треба відпочити.

        Вона слухняно пленталася поряд. Втома й справді просто неймовірна. Ледве ногами перебирає. А завтра новий день і нові завдання. Навіть немає уявлення які саме.

       Другий день почався вже не так зарано. На цей раз Марині дали завдання готувати номери для гостей. Філ знову з’явився неочікувано, але вже з горнятком кави і млинцями.

       Коли вона поснідала, прибрав посуд і повернувся. Допоміг дівчині перестилати ліжка, заправляти простирадла та ковдри.

       В один з моментів, він потягнув за кінчик ковдри і Марина, втративши рівновагу впала на нього. Філ одразу скористався, перевернув дівчину і опинився зверху.

- А якщо хтось зайде? – Сполохано запитала, хоча по великому рахунку їй зараз байдуже що б там відбувалося навколо. Лише б лишатися у його палких обіймах, щоб ці хвилини тривали й тривали.

- Мені все-одно, - він опалив її своїм гарячим подихом і ще нижче схилився до губ, - я скучив, і мрію про це вже декілька днів. Після роботи ти занадто втомлена, тому може й не буде сьогодні більше такої можливості. Вибач, я скористаюся моментом.

      Він накрив її губи своїми і почав цілувати. Спочатку покриваючи її щоки легкими, наче крила метелика, поцілунками, потім пристрасно припав гаряче цілуючи в губи. І ця мить для Марини зупинилася. Тільки він і його запаморочливі поцілунки.

      Якщо вже бути відвертою, то вона й сама сильнезно скучила за ним, і їй ці дні страшенно бракувало шаленої пристрасті між ними. Його ніжності, від якої все всередині розквітало рясним цвітом. Її тіло палало. Здається, що зараз він зможе зробити з ним будь що і Марина не зможе чинити супротиву. Більше того, вона й сама цього шалено бажає. Його цілунків, дотиків, цього шаленства і чуттєвого проникнення. Дівчина затамувала подих у передчутті. Та на відміну від неї Філ з усіх сил намагався не втратити контроль над собою. Підняв її руки вище над головою і тримав, тим самим його руки теж опинилися подалі від цієї гарячої малої.

        Не час і не місце. Їх дійсно могли застати у будь який момент. Чужий номер точно не місце для їх першої близькості. Тим паче коли знає, яке велике значення це має для дівчат. Наступного разу жодного поспіху і лише суцільна насолода один-одним. Він хоче, щоб кожен його дотик дарував неймовірну насолоду Марині, так довго, як вона того захоче. А зараз просто сходить з розуму від того з яким шалом вона відповідає на кожний його поцілунок.

      «Ти навіть не уявляєш, крихітко, де будуть мої губи, коли ми лишимося на самоті, і чого саме торкатиметься мій язик і не тільки»: З такими думками він ніжно ледве-ледве прикусив її вушко, від чого вона легенько зойкнула, починаючи ловити ротом повітря від задоволення й, перекотився на бік.

     Саме в цей момент в передпокої почувся якийсь шерех. Марина одразу скочила на ноги й почала поправляти скуйовджений спецодяг, покосившись у дзеркало на стіні. Розчервонілі щоки, в очах палає вогонь пристрасті, тіло ще не можливо приборкати, губи припухлі від його поцілунків.