Марія Власова - Монстр серед монстрів, Марія Власова

- А самому здогадатися щодо моїх прохань не судилося?! - підводжуся на лікті, споглядаючи за розгубленим цілим головнокомандувачем.

Він все-таки нічого, якщо в темряві на нього дивитися, щоправда, на опудало городнє злегка схожий, з розпущеними патлами, але зате як оченята своїми виблискує в темряві романтично! Одного не розумію: навіщо цю маячню про одруження ніс? Це якось зовсім не в'яжеться з його образом ловеласа, монстра і самозакоханого кретина. Картинно закочую очі, мовляв, уже не можу з ним, смерті так хочу.

- Я не можу тебе вбити, ти - моя дружина. Не знаю, підказав тобі хто, чи сама дізналася, як цього домогтися, але факт залишається фактом: ми одружені. За законами Гу Ре, ти - моя дружина, померти від моєї руки ти не зможеш.

Ой, які ми холодні й пихаті, удає, що самому гидко. А нічого що ми нещодавно цілувалися, і хотілочка в тебе працювала? Ні?!

- За чиїми законами? Ху Ря? У нас за такими законами на вечорницях вирішували, кому за другою в магазин бігти.

- Гу Ре - це я, мій народ, національність, по-вашому, тож прояви повагу, говорячи про нього.

- З Ху Ря?! Невже ти, чи твій народ проявляв повагу, вбиваючи мою Ху Ря? От то ж! - фиркнула, гордо піднявши підборіддя.

- Жінко, - прошипіло це чудовисько, простягаючи свою клешню до моєї шиї, - вбити я тебе не можу, але зробити так, щоб ти мріяла про смерть по-справжньому - запросто.

- А звідки тобі знати, що я зараз симулюю? Великий досвід спілкування із симулянтами? Хотілочка мало кого вразила? - відхиляюся назад, але спираючись лише на лікоть це незручно робити.

- Звідти, що ти меч свій стискаєш міцно. Тобі не вбити мене, жінко.

Оце ж чорт, усе помітив! Різко вдихаю і намагаюся знести йому мечем голову, він цього, звісно ж, чекав, тому й ухилився, трохи відхилившись. Немов я з мечем - для нього комар, не більше. Клешня вдарила по руці, легко вибивши меч із неї. Боляче до чортиків, але не так, як від порізу.

- Ну, і що ти тепер робитимеш? - запитує цей монстр з іронічною посмішкою.

От що в такій безвихідній ситуації може зробити жінка? Розплакатися? Ні, я повинна не на жалість тиснути, з ним це точно не спрацює. Мені потрібен перепочинок, щоб придумати, що робити далі, і є хороший жіночий спосіб його отримати.

- Ох, - хапаюся за груди, різко вдихаю, ніби мені дихати нічим.

Монстр навіть відреагувати не встигає, як я зі стогоном падаю непритомною назад на траву. Непритомність ще ніколи не підводила в складній ситуації, коли потрібно втекти від проблем. Залишається сподіватися на якусь шляхетність монстра сірого, або хоча б на те, що бити в такому стані не стане.