Лада Астра - Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра

ДРУГА ЧАСТИНА ! Він король, який ніколи не хотів ним бути. Бажання помсти привело його до правління цілим королівством. В нього є купа ворогів, що чекають його смерті. Він не має часу на просте людське кохання.  Вона хаврор, що рано залишилась без родини. Вона не знає що таке кохання. Вона не вміє відчувати і не розуміє свої почуття. Та коли вони зустрілися -- він навчив її любити, а вона подарувала йому сенс життя!

Глава 1

– Вона може зараз мене чути, як ти думаєш? – стурбовано звертався до когось король Рейнар.

– Думаю, може. Всі її життєві показники в нормі, тож будемо чекати поки прийде до тями. 

– Ада, ти чуєш мене? – тепер вже він звертався безпосередньо до мене. Треба йому відповісти, але ж сили зовсім немає. Краще знов порину в темряву. Там спокійно.

…..

– Адалін, ти маєш боротися. Ти сильна, чуєш мене? – знову прорвався до мене голос Рейнара. Ох і приставучий же він. Мені і тут добре. 

….

– Я точно знаю, що ти мене чуєш. Ти повинна відкрити очі, ти повинна прийти до тями. Ти чуєш мене, Адалін? – знову звертався до мене король. І вже цього разу я дійсно відчула, що можу йому відповісти.

– Та чую я, – відповіла я, якось по дивному розтягуючи слова.    

     Наступним кроком було відкрити очі і це теж тепер було в моїх силах. Перше, що я побачила це щасливе обличчя Рейнара, а поруч з ним стояв… Жрець? Чи це мені ввижається щось? 

    Жреців на наші усі королівства разом узяті було може троє, ну четверо від сили. Я взагалі тільки про двох чула. І здається, один з них стоїть поруч з Рейнаром. Або Саврог щось порушив у моїй свідомості і я зійшла з розуму. 

     Та наступна думка викинула Жерця з моєї голови. Це все потім, зараз треба дізнатись головне:

– Я…Яшка… – як же тяжко давалися мені слова. Особливо якщо я нервувала, а коли я згадала про Яшку, моє серце пустилося в галоп. Страшно було почути щось не те, що я хотіла почути.

– Яшка живий. Не хвилюся тільки, – м'яко відповів мені король, ніжно тримаючи мою руку в своїх теплих руках.

      Глибокий видих, а потім стурбоване:

 – Т… ти сказав живий, але… не сказав в якому він с… стані, – говорити виходило все краще, але ще важко.

  На мої слова король чомусь ніжно посміхнувся. На мій здивований погляд він відповів:

– Ти перший раз звернулася до мене на ти.

– Важко… звертатись… по іншому до людини, в якої… ти помирав на руках…. Що з… Яшкою? – ледве договорила я. Так важко формулювати свої думки, а ще важче висловлювати їх. 

– З ним все добре. Він стабільний і знаходиться в сусідній кімнаті. А вам пора задіювати свою магію тіла, пам'ятаєте ще що це таке? – запитав мене Жрець. Варто було ледве не вмерти, щоб із самим Жрецем поговорити. І де тільки Рейнар викопав його? Вони ж затяті відлюдники по своїй природі. 

    Моя магія. Я пам'ятала про неї. Вона чомусь завжди погано діяла від легких зовнішніх пошкоджень, а от відновлення сили, регенерація внутрішніх ушкоджень і внутрішніх органів вдавалася пречудово. Тому я знову закрила очі і зосередилася на собі. Ця процедура потребує внутрішньої концентрації і трохи часу.

– Залишимо її поки. На це теж треба час… Рейнар?

– Я посижу ще трохи.

– Тебе теж треба привести в норму. Ти мало не вигорів і зараз твоя магічна енергія ближче до відмітки нуль. Тебе це не турбує? 

– Турбує, йди вже. Я прийду, обіцяю.

– З нею вже все буде добре. Чи ти навіть  мені не віриш? А ти от під великим питанням у мене. Тому давай, шевелись швиденько на вихід.

– Добре, сподіваюся це не надовго.

– А це вже як піде.

  Голоси стихли і я тепер повністю занурилася в себе. Скільки пройшло відтоді часу я не знаю, бо очі я не відкривала і повністю була зосереджена на своєму відновленні. І тільки коли  відчула, що вже цілком відновилася, я відкрила очі.

   Кімната мені була не знайома, першого разу я не мала сили роздивлятися тут усе а тепер можна було і повертіти головою. Я сіла на ліжку і потягнулася. Болі у тілі не відчувається, так само як і слабкості. Значить моя магія вірно спрацювала. Але ж як приємно відчувати себе живою. Життя це прекрасно, яким би паскудним воно не було.

    За вікном вже була ніч. Цікаво, скільки це я тут провалялась? Жрець здається казав, що Яшка в сусідній кімнаті, тож я не втрачаючи часу вирушила його шукати. На мені була проста, вільна рубаха по кісточки з довгими рукавами і зав'язаними мотузками під шию. А під нею я була лише в нижній білизні. І тепер мені безкінечно цікаво, хто це мене переодягав?

      Яшку  знайшла швидко, він справді був у сусідній кімнаті. А біля нього, вся в сльозах, сиділа моя Боня. Я здивувалася, бо він був без маскування. Лежав без свідомості і дуже блідий. Відігнавши не добрі думки, я звернулася до Боні:

– А ти що тут робиш?

– Я слідкую за його станом, моя вігесса, – шморгнувши носом відповіла вона мені.

– Ти знаєш хто він?

– Яша розповів мені зовсім недавно про це. Тіли не сваріть його як він отямиться. В нас з ним кохання, – по діловому заявила вона мені. 

     Приїхали. Коли це тільки він встиг?

– Він ще дитина, – примітила я.

– І нічого він не дитина. Я лише на два роки старше за нього, але він набагато розумніше мене і доросліше, – стала Боня на защиту свого обранця.

     А я була в повному шоці. Ох Яшка, прийди вже до тями. Я тебе спочатку розцілую в обидві щоки, а потім ми поговоримо, що це ще за кохання таке.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍