Ханна Еванс - Ти не мій брат, Ханна Еванс

Глава 37

Артур

Виходжу із своєї кімнати і на когось натрапляю.

" Втікачка? "

Дерев'янію не усвідомлюючи, що відбувається. Настя сидить під моїми дверми. 

Ну ось, як вона так вміє? Забрати всю злість та розчарування і перетворити мене на залежного. Адже коли бачу цей світло - карий погляд, моє серце "здригається" і хочеться одразу згорнути у свої обійми. Ледь стримавшись, йду, після нашого короткого діалогу. Задоволений цим моментом, посміхаюсь.

" Ну ось чому, вона заперечує і брешить сама собі? "

На наступний день, прокидаюсь досить рано. Потрібно трохи прогулятись і пробігтися. Можливо голова провітриться, адже постійно думати про "втікачку", важко для серця.

Одягаю спортивний костюм і безрукавку. На дворі холодно, вже зима і сніг падає. Проходжу повз кімнату Насті, зупиняюсь, прислуховуюсь, тиша. 

" Чому я це роблю? " 

Струшую свою голову і спускаюсь вниз, батьки ще сплять. Виходжу на вулицю і починаю бігти. У дворі дерева засипані снігом, на вулиці де - не - де проїжджають машини. Сніг спускається повільно, засипаючи дорогу і все навколо. Я люблю бігати в більш тихих місцях, тому направляюсь у парк. Взимку він, ще красивіший. Помічаю когось попереду.

" Хтось теж любить, ранні пробіжки. "

Хочу звернути у бік, адже планував пробігтися на самоті. Раптом, мої ніздрі вловлюють знайомий аромат. Наче в тумані, рухаюсь за образом цієї людини. Помічаю двох чоловіків, які здалеку спостерігають, а тоді наближаються до дівчини із чисто - квітковим ароматом. Один хапає за руку, а інший спостерігає збоку. Швидше наближаюсь і вона обертає своє обличчя. Бачу світло - карі очі, які зі страхом дивляться на тих ідіотів. Довго не думаючи, налітаю на того, що схватив Настю за руку і врізаю у його обличчя. Від неочікуваності, він падає. А інший, підбігає до мене. Несподівано я теж, отримую удар в обличчя, але болю не відчуваю. І не втрачаючи можливості, б'ю його також. Спочатку попадаю у обличчя, а потім в живіт. Він падає і спльовує кров. Тоді знову встає інший, але мені все рівно. Адже у мені така злість лютує. Після чого, врізаю йому ногою. Через всю злість, що нахлинула, перестаю себе контролювати. З цього стану, вириває голос "втікачки".

 - Артур, досить! 

Помічаю, як вони обоє повзають по землі, а Настя плаче.

Зі мною такого не було. Перший раз у житті, я настільки себе "загубив" від злості. Вони ледь встають і починають бігти вбік. Тоді "втікачка" бере мене за руку і веде з парку. Мене "підриває" від її близькості. А коли ми майже доходимо до будинку, вона зупиняється й обіймає. Мої ніздрі вловлюють її аромат, я насолоджуюсь цим моментом. Як же хочеться її поцілувати і не тільки. Але не можна, особливо, коли можуть побачити наші батьки. Я вже втомився, постійно боятися кожного звуку чи шуму. Хочеться, щоб Настя просто дозволив взяти за руку, не боячись. Аби розуміла, що я поруч і ніколи не відпущу. Адже мені все одно, як відреагують наші батьки чи оточення. Ні в кого нема права, керувати нашим життям і вказувати, як жити.

Але щастя триває недовго, вона виривається з обіймів і ми заходимо у будинок. Настя виде мене на кухню і шукає аптечку. Тоді оглядає своїм світло - карим поглядом. Від цього, "струмом пробиває". Я не зводжу очей з "втікачки", вона робить вигляд, що не помічає цього. А коли піднімає свої очі і ми зустрічаємося з нею поглядом, то одразу "падає у фарбу". Обробивши мої рани, каже.

- Артур, ти знову мене врятував і вже не перший раз. Дякую тобі і...

Хоче щось сказати ще, але зупиняється. Тоді підіймає своє обличчя і з усмішкою питає.

 - Хто ти? Мій Янгол - охоронець?

На ці слова, не можу відповісти. Адже те, чому я опиняюсь поруч, коли у неї проблеми й сам не розумію. В цей момент, все нутро тягнеться до неї. Її постійно хочеться обіймати і не відпускати від себе, ні на крок.

Настя різко піднімається, ніби щось відчувши, а тоді біжить нагору. Чую, як батьки виходять з кімнати, про щось розмовляють.

" Тепер зрозуміло, чому вона так швидко утекла. Біжи "втікачко", біжи... Від себе не втечеш... "

Приємного читання❤️ 

Усього вам самого доброго і хорошого... Мирної ночі🙏 

Ваша Ханна Еванс❤️

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно