Данило Туптало - Житія Святих - Жовтень, Данило Туптало

аби вчинив, що супротивне законові Бога мого". Антипат каже: "Біснуєшся, Андрониче?" Відказує Андроник: "Коли б я біснувався, то погодився би з тобою, але, ісповідуючи Господа мого, не біснуюся, ти ж сам є біснуватий та сліпий, бо твориш бісівські діла". Й промовив антипат до слуг: "Пов'яжіть снопи із очерету і, омочивши в олії, на череві йому спаліте!" Відтак оголили Андроника слуги й простягли його на землі, багато очерету, в олії омоченого, запалили на череві його. Він же говорить: "Хай усього спалиш, не переможеш мене, нечестивий, стоїть-бо переді мною, укріплюючи мене, Господь, якому служу!" Антипат рече: "Розжарте рожни і вкладіть поміж персти його!" Андроник же говорить: "Враже Божий, безумний, усяких бісівських помислів ти наповнений є, бачиш плоть мою, що розтає від мучительства твого, і не гадай, що боюся тебе; маю при собі Христа, Сина Божого, і неважу тебе". Антипат же мовить: "Беззаконниче, не знаєш, кого закликаєш: якогось чоловіка, що від Понтійського Пилата скараний був, і є написані діяння мук його". Відказує Андроник: "Онімій, нечестивий, не подобає-бо тобі про нього зле говорити". Каже антипат: "Яка тобі користь є сподіватися на чоловіка того, якого звеш ти Христом?" Відповідає Андроник: "Воістину маю користь і велике воздаяння, і через те все це терплю". Антипат же рече до слуг: "Розтуліть вуста його і вкладіть до них жертвенного м'яса і вина влийте!" Коли те вчинили, мовить Андроник: "Господи, Господи, побач біду, яку терплю!" Антипат же каже: "Доки страждатимеш, покладений у муках, це ж бо вкусив жертви богам нашим!" Андроник відповідає: "Нехай загинуть усі, що кланяються ідолам, ти і царі твої!" Антипат говорить: "Царів лаєш, о лиха голово, що учинили довголітній мир!" Відказує Андроник: "Я проклинаю губителів і кровопивців, що рушать мир, їх-бо Господь міцною силою своєю осум'ятить та погубить". Антипат же рече до слуг: "Вкладіть залізо у вуста його і зуби йому вибийте, і огудного язика йому виріжіть, щоб навчився не гудити царів, і спаліте вогнем язика його!" І учинили слуги все повелене їм од мучителя, по тому відвели Андроника під сторожу.

До цього місця страждання святих, писане від нотаріїв судейських, які записували в той час, коли святих катували та мучили. Інші страсті святих та смерті де-неякі благочестиві три мужі Макарій, Фелікс та Верій, які бачили кончину святих мучеників, описали в посланні своїм до вірних отак:

"Нумеріян Максим, антипат киликійський, прикликавши Терентіяна, жерця киликійського, повелів назавтра приготувати арену, на якій мученики мали бути віддані звірам на з'їжу. Назавтра рано мужі та жони вийшли на те глядалище, що відстояло на тисячу стіп од міста. І коли наповнилося глядалище, прийшов Максим, щоб бачити видовисько; ми ж на схованому місці стояли і з усілякою осторогою дивилися. Спершу-бо інших осуджених віддавали на з'їжу звірам — їх-бо багато було. Тоді Максим повелів воїнам увести християнських мучеників Тараха, Прова та Андроника. Воїни примусили людей принести мучеників на раменах — від багатьох-бо ран не могли ходити. Ми ж, коли побачили, що їх несуть до глядалища, відвернувшись, плакали. І кинуті були святі посеред арени. Був страх і нарікання на Максима, що так судив, і багато хто з глядалища того розійшовся, злословлячи на Максима за звірину його лютість. Це побачивши, Максим повелів воїнам, що були біля нього, замітити тих, що відійшли, щоб після того допитати їх.

Повелів напустити звірів на мучеників, а коли їх і не торкнулися, наказав розпорядників видовища бити, велячи їм, щоб лютіших напустили звірів. Випущено було ведмедя, котрий трьох людей того дня забив, але коли приступив до Андроника, сів і лизав рани його. Андроник же, смикаючи його, роздрочував, щоб з'їв його, але той виявився покірливий. Розгнівався антипат і повелів списоносцям ведмедя вбити. Терентіян же, боячись антипата, подбав випустити на мучеників левицю, котру прислано було із Антіохії від Ірода. Випущена була на арену левиця, застрашила тих, що зібралися на видовище, бо туди й сюди бігала, бажаючи втекти. Прийшовши до мучеників, впала на коліна і лягла перед Тарахом. Він-бо рукою своєю досяг її і тягнув, щоб, так роздрочена, з'їла його; левиця ж, як вівця покірлива, пробувала біля Тараха. Піднявся крик великий на глядалищі через велике оте чудо, яким антипат був присоромлений і на гнів розпалений, тож повелів левицю роздрочити; вона ж, вельми ричачи, пішла до дверей і зубами почала їх гризти. Народ же зі страху заволав: "Відчиніть левиці, бо вже двері ламаються!" Максим же, розгнівавшись, покликав Терентіяна і повелів убити святих мучеників, і поколоті були мечами й на частини розсічені Тарах, Пров та Андроник, і так померли. Максим же, з глядалища виходячи, залишив десять воїнів стерегти мученичі тіла, повелівши змішати їх із нечестивих трупами, щоб не були від християн пізнані та вкрадені.

Ми ж, бачачи це, молили Господа, щоб подав нам щасливий час, у який потайки могли б узяти їх. А по тому, близько прийшовши, побачили, що сторожа вечеряє, і вогонь розпалено нічний для сторожі. І тоді, уклякнувши, молили Господа і Христа Його, щоб бажання наше сповнив, і з небес поміч прислав, і святих тіла нам подав. І раптово землетрус почався, і громи, і блискавки, і буря дощова. Ми ж знову молилися і, до тіл наблизившись, знайшли вогонь погаслий, і не було жодного воїна — повтікали через дощову бурю. І звели очі до небес: хай мощі святих мучеників виразним знаменням явить нам Господь, аби їх пізнали серед багатьох інших трупів, ніч-бо вельми була темна. І раптово три свічки, як зорі, з'явилися над мощами святих, тож, таємно взявши їх, ми відійшли. І вели нас свічі ті небесні; ми ж, ідучи за ними, зайшли на зворотній бік гори, і там свічі небесні невидимі стали. І знайшли там вибиту в камені печеру, поклали в ній тіла святих, і вхід добре закріпили, щоб не були знайдені від невірних. По тому пішли до міста довідатися, що діється, і знайшли сторожу, побиту від Максима, — ми ж дякували Господу нашому Ісусові Христові, котрий живе навіки віків.

Ми, Макарій, Фелікс та Верій, тут хочемо провести решту часу життя нашого, щоб тут із ними поховані були тіла наші, душі ж наші нехай сподобляться насичуватися вічного життя зі святими страждальцями в небесах. А їх-бо до вас із цим посланням посилаємо, прийміте у страсі Господньому, є бо вони діячі Господа нашого Ісуса Христа. Молим же вас, поминайте нас і хай буде з вами благодать Божа!"