Каріна Іша - Красуня для ловеласа, Каріна Іша

- Багров, воно неземне. Дякую рідний. - дістаю каблучку, простягаю йому її та свою руку, щоб він одягнув каблучку мені на палець. Ігнат одягає його, підхоплює мене за талію, кружляє.

Потім ми їдемо до аеропорту. Боже як же я скучила за батьками. Мама, як завжди, виглядає шикарно та ніжно. Батько так серйозно та пильно розглядає Ігната. Ми вечеряємо у нас удома. Мама тягне мене на кухню, залишаючи чоловіків для розмови. Ось цього я й боялася весь вечір. Знаючи характер батька, він зараз влаштує Ігнату розпитування з пристрастю. Поки ми з мамою прибираємо залишки їжі в холодильник, я краєм ока поглядаю у вітальню. Вони сидять, спокійно розмовляють. У руках кожного по склянці віскі. Начебто все спокійно. Обидва посміхаються.

- Єва, заспокойся, - смикає мене мама, - нас з батьком сподобався твій Багров. Все нормально, розслабся. Розкажи краще, як у вас? Все добре? Бачу, що він подарував тобі обручку, - мама бере мене за руку, розглядаючи, - Гарна. Дуже асоціюється із тобою.

- Мамо, я щаслива. Дуже. Просто переживаю. Це ж батько. Я його маленька принцеса.

- Для нас, головне, щоб ти світилася від щастя. Ось як зараз. У тебе ніби виросли крила, ще трохи і ти злетиш до небес, - сміється мама, обіймаючи мене, цілуючи у скроню. - Коли весілля? Онуки? Як Христина?

- Ох, мамо - зітхаю я, при згадці про мою зниклу подругу. Ми сідаємо з мамою за стіл і я коротко розповідаю їхню історію з Глібом. Мама охає, притискаючи долонею рота.

- І що? Взагалі немає жодних звісток від неї. Де нам шукати нашу дівчинку? Вона мені як дочка, я люблю її так само, як і тебе. Потрібно сказати твоєму батькові, нехай підключить свої зв'язки...

Помічаємо, що наші чоловіки входять на кухню, ми замовкаємо.

- Про що шепочемо, дівчатка? - Жартує батько. Він веселий, отже, все добре. Дивлюсь на Ігната, спокійний, як удав. Значить хвилюватися нема про що.

- Милий, – каже мама, – поїхали вже? Пізно, я втомилася після перельоту та дітям треба відпочити.

- Так, люба звичайно. Ігнат уже викликав таксі. Завтра поїдемо дивитися ресторан. Мені прямо не терпиться його побачити.

Ось тато. Як завжди у своєму репертуарі. Ми проводжаємо батьків. Вже в ліжку, лежачи в гарячих обіймах Ігната, я мучаюсь у здогадах. Про що вони говорили? Як все пройшло? Це зауважує Багров.

- Ну, Білосніжко, давай. Влаштовуй свій допит. Ти ж не заснеш.

- Лише одне питання. Як все пройшло?

- Так як. Нормально. Батько у тебе класний мужик. А твоя мати просто красуня. Тепер зрозуміло, в кого ти. Але характер у тебе є батька. Говорили про бізнес, весілля. Та все нормально. Заспокойся. Якби було щось не так, я б помітив і сказав би. До речі, а давай влаштуємо спільну вечерю у ресторані з нашими батьками. Що скажеш?

- Чудова ідея. Я все організую.

- А тепер спи давай або я почну чіплятися. Тому що ти так трешся своїм тілом, що я вже на грані.

- Багров, і чого ти чекаєш? Тобі що особливе запрошення потрібне? - грайливо відповідаю я, притягуючи його до себе ближче за плечі.

- Ну, Єво. Сама напросилася – навалюється на мене, накриваючи мої губи поцілунком....

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно