Сергій Вікторович Мирний - Чорнобильська комедія

Таймер починає прямий відлік секунд.

Швидкість — 8 кілометрів за секунду.

ГОЛОС З РЕПРОДУКТОРА: Перша ступінь спрацювала… нормально!

У залі — група солідних чоловіків мало не стрибає від радості: їхній «виріб» спрацював! Радіють, як діти… їх обіймають, вітають, поплескують по плечах.

ГОЛОС З РЕПРОДУКТОРА: Друга ступінь спрацювала… нормально.

Всі повертаються — хто обіймати, хто стримано, солідно вітати — другу групу на чолі зі старшим.

СТАРШИЙ (після нервової напруги не в силах стримати емоцій): Спрацював наш виріб! Усе в порядку! Не даремно хліб жуємо! (гордо, орлом оглядає всіх у приміщенні… особливо тих, до чийого «виробу» справа ще не дійшла)

Схема траєкторії ракети над щільними шарами атмосфери — жовтогаряча лінія над блакитною кулькою Землі.

Ракета в космосі зблизька. На її боці — не «СССР», а «СС-20»! Це військова міжконтинентальна балістична ракета!

Табло:

Максимальна дальність — 11 000 кілометрів.

…Ракета націлюється вниз і починає спуск. Тобто атаку. На землю. На — Землю…

Жовтогаряча лінія лине до блакитної кульки — по старанно прорахованій найкращими математичними умами країни — спадаючій гілці балістичної траєкторії…

Спалах.

Струс…

ГОЛОС З РЕПРОДУКТОРА (радісно): Ціль уражена!

У «Центрі керування польотом» — загальна радість. Обійми, поздоровлення…

ГОЛОС З РЕПРОДУКТОРА: Виріб спрацював у цілому!!!

Із землі поступово, розгортаючись, наче в уповільненій зйомці, — виростає ядерний гриб…

У «Центрі керування польотом» — бурхливі оплески переходять в овацію. Тріумф науки і техніки…

На екрані в темному залі, вщерть заповненому стриженими наголо солдатами-новобранцями, — документальні чорно-білі кадри навчального фільму армії СРСР «Дії особового складу при застосуванні ядерної зброї» — побита, заїжджена фільмокопія, вузенький, майже квадратний формат зображення на екрані:

Степ. На горизонті виростає гриб наземного ядерного вибуху.

Окоп. Військовослужбовці в протигазах позатискувались на його дно — ховаються від спопеляючого, випікаючого очі сяйва вибуху…

Ось їхні скоцюблені постаті присипає зверху порохом та всяким непотребом — пройшла ударна хвиля…

Одразу — команда: «В АТАКУ — ВПЕРЕД!»

Солдати й офіцери, в формі зразка 1943 року (чоботи, штани-галіфе, гімнастьорка), в протигазах вилазять з окопів і, — гвинтівки нахильці, багнети блищать, — біжать вперед, до ядерного гриба на обрії… «В атаку — вперед!»

Сполучені Штати Америки.

Нарада з можливого застосування ядерної та термоядерної зброї.

Йде палка суперечка.

ГЕНЕРАЛ ДЖІМ ВЕЛШ (кричить на професора Кауфмана): Є тільки один спосіб атакувати Радянський Союз — замочити їх усім, що в нас є! Так, щоб в них яйця повідскакували!

ПРОФЕСОР КАУФМАН: Вибачте, але радянці у відповідь можуть так само «замочити» й каструвати нас!

ПРОФЕСОР ГЕРМАН КАН (єлейним голосом): Дійсно, панове, війна — річ жахлива… Але мир, на жаль, ще небезпечніший. Через надлишок комфорту наше суспільство втрачає життєву силу. І трохи ядерних руйнувань можуть бути корисними для нації. Після війни можна очікувати сплеск ентузіазму серед тих, хто вціліє. Країна побачить їхню повну самовіддачу на відбудовних роботах… годин по 12 щодня. Це стимулюватиме нашу економіку, нашу єдність, наш бойовий дух! Нація згуртується, як ніколи! Ось тоді настане мить ще небаченого торжества нашої країни! Америка — понад усе!

ГЕНЕРАЛ ТОММІ ПАУЕР: Згоден цілком! (до Кауфмана): Чому ви стримуєте НАС? Суть в тому, щоб перемогти ЇХ! Навіть якщо в кінці війни залишиться один радянець і двоє американців — все рівно: МИ ПЕРЕМОГЛИ! Як же ви цього не розумієте?!

ПРОФЕСОР КАУФМАН: Генерале, а ви можете гарантувати, що ці двоє американців будуть саме чоловік та жінка?[24]

Радянський Союз. Українська