Олена Воля - І буде життя, Олена Воля

Тихий літній вечір заманював у парки, сквери, ігрові майданчики. Після спекотного дня дорослі та діти із задоволенням прогулювалися або просто сиділи на лавочках. Малеча бавилася біля фонтанчиків. Сонце ще не закотилося на спочинок, тому щедро кидало світло на крапельки води, виблискуючи веселкою.

Сім'я Дужих разом з гостями сиділи на кухні за великим столом. Була пропозиція переміститися кудись на пік-нік. Але, зважаючи на вагітних жінок, вирішили не втомлювати таким відпочинком. Для прогулянок великою компанією обов'язково знайдуть час найближчими вихідними.

− Я така рада за вас, сестрички, − Оксана Кравченко піднялася для проголошення тосту. − От сьогодні свято у Мілани, а мені хочеться привітати вас обох. Мені здається, що народження діток − це найцінніший подарунок для жінки. А коли обидві сестрички при надії, то це взагалі феєрверк емоцій. Тож бажаю вам, дівчата, наповнюватись радістю, любов'ю та вірою. Нехай ваше життя збагачується щасливими подіями. Нехай поруч завжди будуть важливі для вас люди. Мирного неба над вами і вашими близькими.

− Дякую, Оксаночко, − у Мілани від таких слів зволожились очі. − Мені дуже приємно, що сьогодні ми тут усі разом. Ми так рідко бачимось. Дякую, що залишили свої справи і змогли вирватися до нас у гості.

− Та годі тобі, Ланочко, − защебетала Зоряна. − Бо зараз і я розплачуся. Усе склалося на краще і це чудово. А попереду ще багато подій. Впевнена, знайдемо можливості зустрічатися великою компанією. Шкода, що батьки не змогли приїхати. Але вони запевнили, що перед пологами обов'язково у нас погостюють.

− А перед чиїми? Твоїми чи моїми?

− Цього я вже не уточнила. Буде сюрприз, − Зоряна розвела руки в сторони і дзвінко засміялася. 

− Тепер зізнавайтеся, хто знав про приїзд Андрія? − Мілана обвела поглядом присутніх. − Мишко точно знав. А ти, сестричко?

− Кохана, знав тільки Мишко. Про всяк випадок я ввів його в курс справ. А раптом в останню хвилину все повернулося б не на користь поїздки, − чоловік обійняв дружину. − Чим менше людей знають про справу...

− Тим успішніше вона пройде, − завершив думку Михайло.

− А батькам своїм ти теж не повідомив? − дружина продовжувала розкривати таємниці.

− Вони збиралися в Трускавець, тож нехай там добре відпочинуть і оздоровляться. Інакше точно поїздку відмінили б. Ти ж знаєш, мою маму.

− Знаю, − Мілана посміхнулася. − Вони до останнього вагалися чи їхати. Не хотіли пропускати мій день народження. Кажу їм, що не маленька. Вистачить простого вітання по телефону. Довелося пообіцяти, що після приїзду вони самі влаштують для мене невеличке свято.

− Ура! − Володя якраз зайшов на кухню по фрукти. − Знову свято! А можна цього разу десь на природу?

− А це вже як дідусь з бабусею скерують, − мама призупинила фантазії сина. − Але ти можеш подати їм свої ідеї.

Набравши чимало фруктів, хлопчик попрямував до дитячої кімнати. У них із дівчатками там було своє святкування. Ілона розважала Улянку, тож у Володі було вдосталь часу для занять своїми справами. Іноді вони втрьох грали якусь гру. Точніше старші діти грали гру, а найменша корегувала все на свій лад.

− Ніну Василівну запрошували? − нагадав Андрій, міркуючи, що когось таки не вистачає.

− Мама навідріз відмовилася, − відповіла Оксана. − Сказала, що її покоління сидить вдома і хіба приймає гостей.

− Просто теща не хотіла одноосібно представляти поважний вік на молодіжному святі, − доповнив дружину Сергій.

− Ото вже сказав, − засміялася Оксана. − Ти себе відносиш до молоді?

− Ще зовсім юний орел, − розправив плечі чоловік.

Компанія залилася сміхом. Справді чудово, що зібралися гуртом за святковим столом.