Верона Дарк - Кохання з ароматом кави , Верона Дарк

Ясмін сиділа біля вікна, загорнувшись у плед. Її очі були червоні від сліз, подих — уривчастий, а душа — порожня. Вона не могла повірити, що її щастя розбилося вщент. З тремтячими пальцями вона набрала номер.

— Зайнаб... Будь ласка, приїдь... — прошепотіла вона, ледь стримуючи ридання.

Минуло зовсім трохи часу, як у двері подзвонили. Зейнаб вбігла до кімнати, схилилася до подруги й міцно обійняла її.

— Що сталося? Ти мене налякала!

— Вона... Ельма... Вона прийшла... сказала, що вагітна від Керема, що він кохає її... — Ясмін ледве вимовляла слова, сльози котилися по щоках.

Зайнаб стиснула кулаки.

— Що?! Це якась низька брехня! Але навіть якщо так... ти не повинна це терпіти. Ясмін, ти заслуговуєш на інше життя. На щастя, а не на зраду!

— Але що мені робити? Куди йти?

— Поїдеш зі мною. Збереш найнеобхідніше. Ми знайдемо, де жити. Почнеш усе спочатку. Ти сильна, Ясмін. Сильніша, ніж думаєш.

Ясмін кивнула, мовчки витираючи сльози. У її серці зріла рішучість. Якщо любов — це біль, то вона відмовляється від нього. Настав час повернути собі гідність.