Верона Дарк - Кохання з ароматом кави , Верона Дарк

Минув час.

Життя Керема та Ясмін розцвіло новими фарбами. Вони переїхали в новий розкішний особняк біля моря, де вікна виходили просто на безкраї хвилі, що лагідно обіймали берег.

Керем став ще успішнішим — його бізнес розширився, його ім’я стало відомим не лише в Туреччині, а й за її межами. Ясмін теж реалізувала мрію — її бренд жіночого одягу підкорив серця тисяч туркенів. Вона стала символом сили, жіночності й витонченого стилю.

Мехмет уже ходив до школи, став допитливим, розумним хлопчиком. Він обожнював море, читав книги з татом і часто допомагав мамі малювати нові ескізи.

Одного вечора, коли сонце повільно опускалося за обрій, фарбуючи небо в золотисто-рожеві відтінки, Ясмін і Керем стояли на березі, тримаючись за руки. Її округлий животик уже добре вирізнявся під легкою сукнею — вони чекали на донечку.

— Знаєш, — тихо сказала Ясмін, — я досі не вірю, що ми пройшли все це і залишилися разом.

— Бо ми не просто зустрілися... — прошепотів Керем, обіймаючи її, — це була доля. Я вірю в це так само сильно, як у наше кохання.

Він поцілував її — ніжно, трепетно, з усім теплом, що накопичилося в серці за роки.

Вітер колихав хвилі, небо благословляло їх світлом — вони були вдома. Один в одному.

Кінець