Верона Дарк - Кохання з ароматом кави , Верона Дарк

Пройшло кілька років. У родині Керема і Ясмін панувало щастя. Сьогодні особливий день — п’ятиріччя їхнього сина, Мехмета. Маєток був прикрашений повітряними кульками, живими квітами і дитячими усмішками. Веселий сміх лунав з кожного куточка.

Свято було розкішне — із клоунами, шоу мильних бульбашок, солодощами, тортом у вигляді машини й казковими декораціями. Мехмет сяяв від радості, бігаючи з друзями.

Серед гостей був і Максут. Він давно не з’являвся на таких урочистостях — після смерті Ельми чоловік віддалився від усіх, поринув у роботу. Але цього разу прийняв запрошення Керема, який став для нього майже братом.

Коли Максут зайшов на подвір’я, його погляд одразу впав на Зейнаб — подругу Ясмін. Вона сміялася, тримаючи келих соку, а її очі світилися добром. Вона не бачила Максута, поки він сам не підійшов:

— Ви, здається, Зейнаб? — тихо промовив він.

— Так, — усміхнулася вона, — а ви... Максут, так? Чула про вас багато хорошого.

Їхня розмова затяглася, наче вони знали одне одного вічність. Погляди, усмішки, легке хвилювання — усе було, як у перший раз. Ясмін із Керемом обмінялися поглядами, і Ясмін прошепотіла:

— Здається, у нас на святі з'явилася ще одна історія кохання.

Максут і Зейнаб дійсно стали ближчими. Спершу це були зустрічі за кавою, прогулянки парком... А згодом — ніжне кохання, яке відродило надію в серці Максута.