Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фентезі » Милосник, Bella Isfrella 📚 - Українською

Bella Isfrella - Милосник, Bella Isfrella

30
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Милосник" автора Bella Isfrella. Жанр книги: Фентезі.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 136
Перейти на сторінку:

Я схопилася за серце, серйозно відчуваючи, що ця темрява має не лише свою форму, а й власну волю.

— Якщо це Лісовик, мені не втекти, — думала я, заплющивши очі на мить, аби втихомирити серце, яке від пульсувало в горлі. Я швидко почала перебирати всі можливі варіанти, згадуючи старі приказки та легенди, що я коли—небудь чула.

Я миттєво зрозуміла, що мій шанс — це діяти швидко, без зайвих думок. Швидко поміняла чобіт з лівої ноги на праву, бо чула, що це одна з речей, які можуть відвернути його увагу. Ритмічно повторюючи в голові всі можливі обряди, я йшла швидко, не озираючись назад, але внутрішній страх мене не полишав.

— Так, одяг на виворіт! — намагалась згадати я, вже тремтячими пальцями смикаючи за краї сорочки, що висіла на мені. Але коли я спробувала натягнути її на себе навиворіт, такий порив вітру раптом підняв її, забравши прямо з моїх рук. Вітер вивергнув її так сильно, що я навіть не встигла вхопитися за пояс, який також полетів геть.

 

Залишившись лише в тоненькій сорочці поверх спідниці, я відчула, як холодна ніч облягає моє тіло, наче сама темрява намагається обійняти мене, але я не мала часу на страх.

Несучись щосили, я відчула, як моя нога зачепилась за велике коріння, і тіло, не здатне втримати рівновагу, різко впало на землю. Розпластавшись обличчям донизу, я ледь встигла зловити подих, коли тіло відразу наповнилось адреналіном. В очах потемніло, але я швидко перевернулась на спину, прагнучи хоч на мить побачити, що відбувається навколо.

І ось, коли я підняла голову, побачила щось, що одразу вразило мене до глибини душі. На мене неслася якась страшна, безформна тінь — величезне створіння, що пульсувало самою темрявою, ніби сама ніч стала живою і прийняла химерну форму, що повзла по повітрі, поглинаючи все на своєму шляху.

В цей самий момент, між нами, блискавично, з’явився Милосник. Його постать височіла переді мною, але було щось неймовірне в його присутності — він не зупинявся, не втікав. Обличчя його було напроти мого, я майже відчувала, як його погляд, настільки інтенсивний, проникає в мене. Тіло його тремтіло від ударів, ніби сам світ намагався його зламати, але він стояв, сповнений рішучості.

Мій погляд зустрів його, і в цю мить, коли все навколо здавалося поглинене, він ніби став останнім бар’єром між мною та пітьмою.

Почвара металася у темряві, але її хвилі сили розбивалися об Милосника, не залишаючи навіть тріщини в його обороні. Її безуспішна лють наповнювала ніч моторошним ревом. 

— Що це? — запитала я, ледве стримуючи голос, хоч розуміла, що відповіді чекати марно. 

— Блуд, найліпший товариш Лісовику, — пролунав несподівано чіткий голос Милосника. 

Я застигла. Його слова пронизали мене сильніше, ніж страх перед Блудом. 

— Ти розмовляєш?! Але як? — вирвалось у мене, незважаючи на ситуацію. 

Його яскраві очі на мить заплющились, наче захищаючись від чергового шквалу нападів, що обрушилися на нього з темної, химерної сутності. 

— Я завжди міг, але… не можна… — сказав він, і голос його був глибоким, майже хрипким. 

— Через богиню? — видихнула я, досі не вірячи у почуте. 

— Так, — коротко відповів він. — Через Магуру. Зачекай мить. 

Милосник поволі підвівся, зусиллями тримаючи рівновагу, а потім різко обернувся до темної постаті. Його рухи здавались сповільненими, але в них відчувалась сила, що наростала, мов буря перед вибухом. Він витягнув руку вперед, і щось невидиме, але відчутне потоком, вирвалося з нього, наче хвиля світла, яка з усією люттю обрушилася на Блуда. Почвара відлетіла геть, ніби її змила нестримна течія. 

— Біжімо! — вигукнув Милосник, хапаючи мене за руку й різко підводячи на ноги. Його хватка була міцною, але водночас обережною. — Швидко! 

Моє серце калатало, а ноги самі понесли нас геть від того місця. Позаду лишився тільки рев пітьми, але його відлуння здавалось все ще переслідувало нас.

Ми бігли, мов наввипередки зі страхом, і, зрештою, попереду заблимали теплі вогники у вікнах міських хатин. Це була окраїна — знайома місцевість, що вела до мого дому. Але самотужки я не могла знайти цей короткий та знайомий шлях.

1 ... 44 45 46 ... 136
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Милосник, Bella Isfrella», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Милосник, Bella Isfrella"