Юрій Гурін - Закоханий з Едемії, Юрій Гурін

Трохи згодом, подаючи чай із тортом, Оксана принесла гітару.

— О, я геть про неї забув! Добре, що згадала, — почав виправдовуватися Вадим.

Усі почали пригадувати Касабланку й той вечір у ресторані. Пісні лунали одна за одною, і, як виявилось, в Оксани прекрасний голос і майже ідеальний слух. Тай Ліда мала незвичний і мелодійний тембр голосу. Але Вадим переспівував геть усіх. Сьогодні, схоже, він хотів повторити події Касабланки, тільки по-своєму.

Уже майже стемніло, й ми вже мали збиратися повертатися до Києва, Ліда цього вечора не пила й могла спокійно керувати авто. Але несподівано Вадим видав фразу:

— А може, завтра на рибалку?

Чесно кажучи, якби ця фраза пролунала дві або хоча б одну стопку раніше, то вони б відмовилися, але в них було так добре, що повертатися в душну київську квартиру зовсім не хотілося.

Оксана наполягла, і було вирішено залишитись у них до завтра. Вадим дістав свої снасті, демонструючи свій майже професійний арсенал. Оксана з Лідою пішли дивитися гостьову кімнату на другому поверсі. Вадим переключився на тему рибалки й до кінця вечора розповідав про пійманих ним судаків і сомів трьох і п’ятдесяти кілограмів.

Уже в ліжку Мирослав признався Ліді, що на природі йому дуже сподобалось, тут усе не так, як у квартирі в місті. Дихається легше, спокійніше, ходиш босоніж по зеленій травичці й можна нарешті завести собаку, не хвилюючись, що її постійно потрібно вигулювати.

Ліда уважно його слухала й мимоволі запитала, як йому отой трішки занедбаний будиночок, що стояв одразу за поворотом дорогою до озера. Саме на нього Мирослав і сам звернув увагу. Дивно, навіть не домовлявшись, вони звернули увагу на один і той же будинок.

Без особливого ентузіазму, але і так, щоб не образити Ліду, зауважив, що там роботи непочатий край і що сама ділянка повністю запущена. Ліда погодилася, але й аргументувала, що й ціна буде значно нижчою за сусідні ошатні будиночки.

Мирослава від свіжого повітря, купання та коньяку вже клонило в сон, тому, майже засинаючи, він видав:

— Як тільки-но ми одружимось, одразу купимо будинок.

Ліда голосно розсміялася:

— Спи ти, Ромео. Чекай, ти пам’ятаєш, що ви з Вадимом завтра на рибалку зібралися на шосту ранку?

— Так, звісно, — відповів Мирослав, одразу заснувши, явно вже геть забувши про заплановану вранішню рибалку.

Ліда поглянула на Ромео, який заснув глибоким дитячим сном, і її саму похилило в сон.