Тигер - Як я став супер злодієм, Тигер

— Ти швидший, ніж я думав, — сказав справжній Андрій, відчуваючи, як тіньовий удар другого Андрія пройшов буквально за кілька сантиметрів від нього.

— Ти також, — відповів другий Андрій, не втрачаючи холодної впевненості.

Андрій зібрав свої сили, використовуючи тіньові техніки, які вивчив за час свого тренування. Він створив кілька тіньових клонів, які миттєво кинулися на його двійника з різних боків.

Але другий Андрій лише злегка всміхнувся. Він рухався швидко й точно, ухиляючись від кожного тіньового клона і атакуючи їх з такою силою, що вони розчинялися у повітрі.

— Твої тіні — це непогано, — сказав він, завдаючи потужного удару ногою, що розсіяв останнього клона. — Але ти сам ще не до кінця контролюєш їх.

Андрій напружився, усвідомлюючи, що його суперник був сильнішим, ніж він очікував. Але він не збирався здаватися.

— Дивно, — промовив справжній Андрій, завдаючи удар у відповідь. — Я ж думав, що знаю кожен свій рух. Але ти робиш усе інакше.

— Ти досі не зрозумів, — відповів другий Андрій, ухиляючись від удару й одночасно завдаючи контрудару в груди. Справжній Андрій ледь встиг заблокувати цей удар, відчуваючи, як його тіло напружується. — Ми з тобою — не одна й та сама людина. Мій шлях був іншим. Мої рішення привели мене до зовсім іншого результату.

Битва продовжувалася. Кожен рух справжнього Андрія був зустрінутий точним і потужним контрударом. Другий Андрій був майже ідеальним бійцем, і це зводило справжнього Андрія з розуму. Його власні прийоми здавалося неефективними проти його ж альтернативної версії.

— Як ти це робиш? — крикнув справжній Андрій, ухиляючись від чергової серії атак.

— Я навчався на власних помилках, — відповів другий Андрій, його очі блищали впевненістю. — Я став тим, ким ти міг би стати. Але ти обрав інший шлях.

Справжній Андрій зупинився на секунду, намагаючись збагнути слова свого двійника. У його розумі почали виникати сумніви. Що, якби він зробив інший вибір? Що, якби він став героєм, як його сестра колись мріяла?

Але ці думки зникли, коли він знову відчув потужний удар, який влучив у його плече й відкинув назад.

— Не зупиняйся, — промовив другий Андрій, його голос був рівним. — Сумніви роблять тебе слабшим. Якщо ти хочеш стати сильнішим, ти повинен вийти за межі власних страхів.

Андрій підвівся, відчуваючи, як біль пульсує у його плечі, але цей біль допомагав йому зосередитися. Він зібрав усі свої сили й кинувся вперед, завдаючи серії ударів. Цього разу він бився з більшою впевненістю, намагаючись не думати про те, що його двійник був ідеальним бійцем.

Удари пролітали з неймовірною швидкістю. Кожен рух був точним, але другий Андрій ухилявся від них з такою легкістю, ніби знав кожен наступний крок.

— Ти вчишся, — сказав він, ухиляючись від удару й завдаючи власного. — Але цього недостатньо.

Справжній Андрій ледь встиг заблокувати атаку, але це було важко. Його двійник був кращим за нього в кожному русі.

— Це тільки початок, — відповів справжній Андрій, намагаючись не відставати. Він зрозумів, що цей бій допомагає йому навчатися на власних помилках. І хоч другий Андрій був сильнішим, кожен момент тренування наближав його до кращого розуміння своїх можливостей.

Битва тривала ще кілька хвилин, аж поки другий Андрій раптово зупинився і підняв руку, показуючи знак, що бій завершено.

— Досить на сьогодні, — промовив він, опускаючи руки. — Ти добре бився. Але ми продовжимо завтра.

Справжній Андрій важко дихав, його тіло було виснажене, але всередині він відчував, що зробив крок уперед. Він ще не переміг свого двійника, але тепер він починав розуміти, що ця битва була не лише фізичною, а й внутрішньою.

— Ти обіцяв розказати, як став супергероєм, — нагадав справжній Андрій, витираючи піт із чола.

Другий Андрій посміхнувся й кивнув.

— Так, я обіцяв. Але це довга історія. Ми почнемо її після наступного тренування, — сказав він спокійно. — Ти дізнаєшся, як інший вибір змінив усе моє життя. Але спочатку — відпочинь.

Справжній Андрій кивнув у відповідь, погоджуючись із умовами. Він знав, що це тільки початок, і попереду ще багато випробувань. Але тепер він був готовий продовжувати, щоб стати сильнішим і дізнатися правду про свою альтернативну версію.

Сторінка 55

Наступний день почався для Андрія із тривожного передчуття. Після вчорашньої важкої битви з його двійником, він прокинувся рано, повний рішучості продовжити тренування. Однак цього разу було щось інакше. Вчора він почав бачити свого двійника не просто як суперника, але як того, хто тримав ключ до розуміння його власної сили. А сьогодні настав час дізнатися більше.

Андрій повернувся до тренувальної кімнати, де його вже чекав другий Андрій. Він стояв у центрі, спокійно спостерігаючи за наближенням свого "оригіналу".

— Ти прийшов, — сказав другий Андрій, ледве посміхнувшись. — Сьогодні ми продовжимо не лише тренування, але й ту історію, яку я обіцяв тобі розповісти.

Справжній Андрій зупинився перед ним, відчуваючи змішану цікавість і напруження.

— Почни, — сказав він. — Я хочу зрозуміти, як ти став супергероєм. Ти казав, що це довга історія.

Другий Андрій сів на лаву біля стіни й запросив справжнього Андрія сісти поруч.

— Все почалося в місці, яке ми називаємо **Геройська Академія**, — почав він. Його голос був рівним, але водночас у ньому відчувалося щось особливе, як спогади, які залишили глибокий слід.

— Геройська Академія? — перепитав справжній Андрій, його очі звузилися від здивування. — Я думав, це лише міф.

Другий Андрій посміхнувся.

— Ні, це реальність, — відповів він. — Академія для тих, хто має надзвичайні здібності. Місце, де тренують майбутніх героїв, тих, хто стає захисниками світу.

— Як ти потрапив туди? — запитав справжній Андрій, відчуваючи, що ось-ось відкриється велика таємниця.

— Я був обраний, — відповів другий Андрій, його погляд став серйознішим. — В той час, коли ми ще вірили у героїв. Тоді я, як і ти, мав сумніви. Але наші шляхи розійшлися після подій із Веронікою. У моєму світі вона вижила, а я обрав шлях героя, щоб більше ніколи не допустити подібних трагедій.