Тигер - Як я став супер злодієм, Тигер

Справжній Андрій відчув холод по спині. Він усе ще відчував важкість втрати та зради, яку відчував у своєму світі.

— Вероніка вижила? — перепитав він, не вірячи своїм вухам. — Як це можливо?

— У нашій реальності, — продовжив другий Андрій, його погляд був спокійним, — супергерої не використовували тебе як щит. Навпаки, вони зробили все, щоб захистити нас. Тому я повірив у них. І коли мене запросили до Академії, я погодився.

Андрій мовчки слухав, відчуваючи, як його внутрішній світ починає колихатися. Те, що він вважав незмінною правдою, тепер здавалося лише однією з можливих реальностей.

— Академія була місцем, де гартували майбутніх героїв, — продовжив другий Андрій. — Вона була розташована у прихованому місті, де нас тренували від наймолодшого віку. Ми вивчали стратегію, навички, бойові мистецтва та контроль над своїми силами.

— Це місце було створене для тих, хто мав потенціал, щоб стати супергероєм, — додав він. — І там я знайшов своїх наставників. Одним із них був **Титан**, відомий своїм неймовірним контролем над фізичною силою, іншим — **Сонце**, супергерой, який мав необмежену енергію світла. Вони навчили мене більше, ніж я міг уявити.

Справжній Андрій не міг повірити почутому. Він знав, що його сила була великою, але навчання в такій академії могло б дати йому можливість стати чимось більшим.

— Чому ти вирішив стати героєм? — запитав справжній Андрій після паузи. — Ти міг обрати інший шлях, як і я.

Другий Андрій замислився, перш ніж відповісти.

— Я не хотів, щоб такі трагедії, як у нас із Веронікою, повторювалися, — відповів він. — Я бачив, що сила може бути використана як для захисту, так і для знищення. І я вирішив, що буду тим, хто захищає.

— Ти не бачив справжнього обличчя героїв, — сказав справжній Андрій, відчуваючи, як гнів підіймається в ньому. — Вони зрадили нас. Використали мене.

— Можливо, у твоєму світі це так, — тихо відповів другий Андрій, його голос був спокійним. — Але в моєму герої були тим, хто рятував. Це різні реальності, різні вибори.

Справжній Андрій мовчав, намагаючись осягнути слова свого двійника. Тепер він бачив, що їхні життєві шляхи були відмінними від самого початку. Але глибоко всередині він відчував, що є щось більше, ніж просто розбіжність у виборі.

— І що було далі? — запитав він після паузи.

Другий Андрій зітхнув і підвівся.

— Далі було важке навчання, битви, де я навчався контролювати свою силу. Я пройшов крізь безліч випробувань, щоб стати тим, ким я є зараз. Але це — лише частина історії. І ти дізнаєшся більше, коли станеш сильнішим.

Справжній Андрій відчув, що це ще не кінець розповіді. Але тепер він знав, що його двійник пройшов через таке ж випробування, як і він сам, але зробив інший вибір.

— Тепер ти знаєш початок моєї історії, — сказав другий Андрій, його погляд став більш серйозним. — Але щоб зрозуміти все до кінця, ти повинен продовжувати свої тренування. Тільки ставши сильнішим, ти зможеш дізнатися всю правду.

Справжній Андрій кивнув, усвідомлюючи, що попереду його чекає ще більше викликів. Він відчував, що тепер їхні шляхи переплелися, але йому треба продовжувати свою власну подорож, щоб дізнатися більше про самого себе й свою силу.

— Добре, — сказав справжній Андрій, приймаючи рішення. — Ми продовжимо завтра.

Другий Андрій посміхнувся і піднявся.

— Так, ми продовжимо. Але пам'ятай: наша історія ще не закінчилася.