Anna Alice - Крок до кінця зими , Anna Alice

Ліна сидить, притулившись спиною до покритої плиткою стіни, ліворуч від мене. Курить електронну сигарету. На ній зимовий пуховик гліцинового кольору, навколо тануть цукрові кучугури, відбиваючи жовтогаряче світло вуличних ліхтарів. Небо над містом фіолетове. Старк стоїть побіля нас, а її пес тягне кудись до дороги. Ми сидимо вже довго, але, попри це, йти зовсім не хочеться. Ми розмовляємо про майбутнє суміжно з мріями. Раптом вона зізнається: «Я не бачу свого майбутнього». Я відповідаю: «Як таке може бути? Адже майбутнє приходить до всіх». Ліна хитає головою — «є лише момент «зараз», і щоразу він останній».

Позаду, у смертельній тиші, лунає пронизливий свист. Ракета. Я обертаюся, притуляючись скронею до вікна. Секунда. Іржаве світло спалаху ріже світ надвоє і небо заливає кривавою загравою. Вибухова хвиля викидає у повітря зорепад з іскор та битого скла. З Ретровіля валять густі чорні клуби диму.

Тато втискає в підлогу педаль газу.