Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Ельгорте, ні!

Вона підняла руки, і мортлен, що стискав кілок поруч із серцем Ельгорта, застиг замороженим. Тремтячими руками вона відтягнула Ельгорта, перелякано переглянувшись, вони міцно обійнялися, рушивши далі. Некромаг уже починав повільно обертати головою, що означало, за лічені секунди той повернеться до нормального стану. Мінджу підлетіла, дихнувши полум'ям на замороженого мортлена, і той розсипався на порох.

–Цього вистачить надовго? – запитала Аджаала, глянувши на літаючих драконів.

–Спалення не дозволяє їм відновити тіло, але вони здатні викликати коріння. – відповіла Гаала.– Їхня магія все ще їм підвладна.

–Щось по тих, хто нагорі, це непомітно.

–Вгорі вже давно нікого немає.– сказала Гаала.– Озирніться, он вони.

І справді, позаду кілька спалених некромагів вели бій із братством Чорної Сакури, поруч із ними відбивалася й Анабелль, її клинок був із леза коси Женця, вона забрала другу косу Ліліт, щоб створити клинок. Оскільки сама Смерть зайняла посаду ката, коса більше не керує Анабелль. Ця коса була марна з тілами без душ, але поранення цього леза давало набагато більше часу на відновлення тіл.

–Галеоне!– крикнула Ельга, згрупувавшись.

Той підкинув руку, підкинувши королеву за допомогою сили повітря і та здійнялася над землею. Вона підкинула руку і небо розверзлося блискавкою, поманивши її рукою, Ельга схопила її, викликавши іншою полум'я.

– Ейдане!

Той підкинув руки, і Ельга з Ейданом утримали кулю полум'я з блискавками, що шастали, у силовому полі. Перехопивши поле однією рукою, вона кивнула Галеону. Той відпустив повітряний купол і Ельга приземлилася на землю, вдаривши силовим полем об землю. Через глибокі тріщини прорвалися потоки лави, що заливали землю, негайно ж застигаючи твердим каменем. Зірвавши один такий камінь, вона поманила пальцями і розчавила його. Викликавши вихор із льодом і снігом, вона запустила його в некромагів. Захисники Ґотліна впали ниць, закриваючи ніс та очі. Некромаги заволали, падаючи навзнак. Ельга знала, що це не вб'є ворога, а лише сповільнить, однак часу на інші плани в них не було. Вона намагалася не дивитися на своїх, розуміючи одне: судячи з покладених армій Сердець і королівства Левів, втрат серед близьких друзів може бути не менше. Вона продовжувала вести бій, відчуваючи, як відчай від невразливого ворога накриває її. Калерія метала кульові блискавки, грім змушував здригатися небеса. Електричні розряди уповільнювали некромагів, але не вбивали їх. Еймарк розплющив очі й опустився вниз. Ейдан підійшов до нього, відігнавши трьох мортленів силовим полем.

–Вона має з деким поговорити... – тихо повідомив Еймарк.

–Що? – здивувався Ейдан.– Зараз?!

–Не терпить зволікань.

–З ким? – запитав Джим, підійшовши ближче.

–Тобі яке діло, Земський? – роздратовано запитав Ейдан.

–З нею хочуть зв'язатися з царства духів. – пояснив Душечтець.

–Як ми зараз можемо її витягнути? – ігноруючи випад Ейдана, запитав Джим у Еймарка.

–Я спробую перехопити її душу. –відповів Еймарк.– Ейдане, відкрий її розум. Джим, візьми її на руки і закрий щитом, а ти...–він глянув на Галеона.–Підніми їх угору, щоб не дістали.

Джим і Галеон кивнули один одному. Ейдан заплющив очі, проникаючи в розум дружини. Раптово, Ельга знепритомніла, Джим підняв її на руки, вкриваючи щитом, Галеон підняв руки, підіймаючи їх у повітрі. Еймарк злетів, направляючи руки до неї. Він занурився в медитацію, допомагаючи душі Ельги покинути тіло і потрапити в царство духів.

–Ельго.

Голос був тихим і звучав луною. Відтоді, як вона пізнала свою силу – ніколи не відчувала холоду, бо була ним сама, але зараз їй було морозно, вона тремтіла. Розплющивши очі, дівчина нічого не побачила. Ельга була в непроглядній темряві. Голос знову покликав її. Вона повернула голову, намагаючись зрозуміти, звідки він звучить. Але голос був усюди.

–Хто ти? – не розуміла Ельга.

–Деметрія.– відповів голос.

–Я можу тебе побачити?

За мить ледь помітна сіра фігура з'явилася в темряві, підсвічена блакитним.

–Чому ти тут?

–Я можу з'явитися на дуже короткий час, Ельга. Ти в царстві духів. Я прийшла, щоб сказати тобі щось дуже важливе.

Ельга вдивилася в її обличчя. Жінка була дуже вродливою, таємничі чорні очі, пронизані золотими блискавками, в обрамленні пухнастих вій, довге чорне хвилясте волосся, тонкі губи і бліда шкіра.

–Чому я тут?

–Ти – наш прямий нащадок. У тобі сила темряви мортленів і магії світла Абрахама. Ти можеш врятувати їх усіх, тільки ти здатна знищити некромагів.

–Ти ж теж повстала?

–Я народжена мортленкою. Некромагом стала, коли була похована. Ті, що внизу, не всі мортлени за народженням. Багатьох навернули, коли їх віддали землі. Ти можеш перемогти їх.

–Як? – роздратовано запитала Ельга. – На них нічого не діє. Ми стількох втратили вже. Як же, з'явилися на бійню без плану, звичайно ми заплатимо життями…