Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Вибачте мені.– крикнула вона ордену Тигра і, схопивши яструба за лапи, заморозила повністю, із силою відкинувши птаха на скелі. Той тут же розсипався уламками на землю. Ельга махнула рукою і уламки закружляли, повиснувши в повітрі, не торкаючись землі.

Вона повернулася до жінки з кривавими мітками на плечах, заклубивши туман навколо неї. Ельга перемістила її в ліс.

–Хладний народець подбає про неї. – повідомила вона іншим.

Відьми воювали грамотніше, утворивши кільце, де кожна стояла спиною до іншої, вони вкругову атакували мортленів заклинаннями. Обернути їх на порох примудрялася тільки Гаала з сестрами, завдяки багатовіковому досвіду, Містрал лише могла пригальмувати їх, Аджаала підривала їхні голови, проте некромаги примудрялися частково відновлювати череп.

–Якщо Гаала знає чари знищення некромагів, чому не навчила нас? – здивувалася Пайпер, повернувши пекуче проміння сонця на коріння, яке овилось навколо її щиколоток, ті поволі покинули ноги дівчини, залізши під землю.

–Ця магія стародавня і піддається тільки стародавнім відьмам, які знали Кіготь. Маги не мають сил боротися з предками відьом, ваша магія влаштована інакше... – повідомила Аджаала, піднявши руку. – Навіть відьми не всі здатні на такі чари.

Олімпія боялася застосовувати магію, хоча її пальці горіли від ваги зачарованих кілець. Вона відбивалася від них, відштовхуючи або вражаючи ельфійською стрілою. Один з мортленів схопив кількох представниць Ковена, порізавши корінням їхні шиї, ті одразу впали на землю, задихаючись. Олімпія, злякавшись, підняла руки, зелена хвиля вискочила з її пальців, тут же повернувшись до них, не долітаючи до некромагів.

–У чому справа? – здивувалася вона.

–Кільця Кігтя.– хмикнула Гаала, спопеливши одного з мортленів.– Вони не подіють на некромагів.

Раптово мортленка випустила коріння, схопивши Олімпію, вона зв'язала її руки і наблизилася до неї. У цей момент дівчина відчула, що їй прийшов кінець. Чорні очі блукали, оглядаючи Олімпію і тоді вона присіла поруч із нею, провівши кістлявими руками з чорними відростками замість нігтів по її тілу. Дівчина поморщилася від дотиків мортленки, але потім жінка зупинила руку на животі дівчини і глянула в її очі. Мортленка встала і відійшла від Олімпії, піднявши руки вгору. Коріння, що утримувало дівчину, сиділо щільно, зв'язавши її руки й ноги, вона почала підніматися над урвищем і полем бою, доки вони всі не сховалися для неї на маленькому клаптику острова. Залишку, колись розтрощеного острова Кігтя, який розколовся на маленькі ділянки, трохи далі від основних руїн. Коріння зникло, відповзаючи. Олімпія затремтіла від страху і поповзла до краю острівця, зазирнувши вниз. Мортленка стояла, дивлячись на неї, і погладила свій живіт, а потім різко розвернулася, завдаючи удару по Джії і Фару, поваливши їх на землю.

–Що вона зробила? – не зрозумів Пітер, – Чому перенесла її?

–У неї дитя під серцем.– сказала Гвендолін.– Ким би не були мортлени, конкретно ця, схоже, втратила дитину.

–І як ти це зрозуміла? – роздратовано запитала Містрал. – Вони безмовні!

–Мені знайомий її погляд.– тільки й відповіла Гвендолін.

–У них залишилися якісь почуття? – здивувалася Аджаала.

–Тобто те, що вона вагітна, збентежило тільки мене? – шоковано запитав Пітер, відсікаючи голову мортлену, некромаг підійшов до неї, підняв і поклав на плечі, прикрутивши, як ляльці, потім продовжив бій.

–Вітаю, дідусю. – хмикнула Аджаала й опустила очі, усвідомлюючи, що Тіордан мертвий, а Олімпія чекає від нього дитину. Вона змахнула цю думку, продовжуючи читати заклинання.

Айріал і Старла–Кассіопея оборонялися від коренів, що оточили їх, Айріал розумів, що його сил недостатньо для боротьби. Він був поранений у плече, і не знайшов у собі сміливості зізнатися в цьому дружині, боячись похитнути її бойовий дух. Він відчував, як рука німіє і практично не підвладна йому, піт покривав його чоло, він втрачав сили. Старла ж, відчувала праведний гнів, насилаючи на всіх червоні павутинки сил, але вони не працювали. Усі сили, спрямовані на розум і душі з мортленами, були марні, навіть найсильніша зброя була безрезультатною. Маги, які перемогли саму смерть, були найсильнішою армією. Від того, Старла тільки й сподівалася, що зайняти ворога на хвилини, вражаючи стрілою або клинком.

Вовча зграя оборонялася разом: Хайден і Едріан намагалися впоратися зброєю, Майя відверто боялася битися, а тому трималася друзів, не виходячи з кільця. Еванжеліста відбивалася, раз по раз впускаючи з рук кинджал, Кес, довго не думаючи, гатив по них із дідусевої рушниці. Усі їхні спроби були марними, але вони не могли дозволити собі здатися.

Хелена відмовлялася триматися подалі від бою, тому всюди супроводжувала сина. Еймарк боявся за матір, а тому намагався більшу частину часу тримати її за своєю спиною. Хоч Хелена і браво відбивалася мечем з міста Златих, подарованим Джією, Дженніфер і Нік прикривали її, ведучи бій заклинаннями, залишеними Рамоною, яка зналася на некромагії. Ці заклинання допомагали лише відбити удар, але не могли завдати його у відповідь.

Джим намагався триматися Ельги, у разі потреби в щиті. Мортлени не могли підібратися до нього, обертаючи коріння навколо його купола, вишукуючи пробоїни, і одразу ж змінювали ціль на когось іншого. Еймарк перебував у медитації, піднявшись над полем бою, він був у сум'ятті, схоже, що проникали якраз у його душу, а не навпаки. Ейдан насупився, глянувши на дружину, Ельга відбивалася від мортлена, заморожуючи його череп. Він почув думки друга, що перебуває в медитації, і вони схвилювали Ейдана. Мортлени оточили Ельгорта, піднявши коріння, некромаг уже майже встромив один у його груди, коли Ельга відчула небезпеку половини.