Ванда Кей - Підкорись мені, дівчинко, Ванда Кей

Одягаю боксерські рукавички і йду в тренажерну, розуміючи, що інакше зараз лопну, як повітряна кулька, від злості і заздрості до Дениса, який є моїм суперником. Я його знищу, розчавлю, як нікчемну комашку. Я б'ю по нещасній груші, уявляючи, що б'ю ненависне тіло Дениса, винуватця моєї тривоги про цнотливість Поліни.

Як це винести, я не розумію? Як витрусити її з душі, з мізків? Хотілося трощити все навколо підряд.

Так ось ти яка, любов?  Втомлений від безладної боротьби з боксерською грушею, уже опустивши голову на подушку і намагаючись перейти з реального світу у світ сну й відпочинку, бачу її звабливі, чарівні очі. Все одно будеш моєю, Поліно, – вимовляю пошепки слова, які призначаються їй, але крім мене і мого кота їх ніхто не чує.