Катерина Олександрівна Боброва - Риль. Любов дракона

— А у нас жінки в моєму віці по дві-три дитини вже ростять, — відказала Риль.

— Дві-три?! — недовірливо вигукнула дракониця. Схоже, про людське життя поза Гніздом їй було відомо вкрай мало.

— Я можу тебе про щось попросити? — довірливо нахилилася до неї Риль.

Обличчя Гранти посерйознішало, але в глибині зіниць заметушилися цікаві язики полум'я.

— Звичайно, — знизивши голос, відгукнулася дракониця, — якщо це не зашкодить Гнізду.

— Можеш не хвилюватися з цього приводу. Ти сама сказала, що брати вважають мене ще нетямущою дитиною і відстежують кожен мій крок. А мені не хочеться зайвих питань. У вас же є мапи, бажано докладні?

— Так, у бібліотеці.

— Зможеш принести одну, будь ласка? — Риль склала руки на грудях в благальному жесті.

Через півгодини вона стала володаркою вельми докладної карти цього світу, а ще довідника по країнах. Ще дві години Риль з захопленням тикала пальцем в карту і під диктовку записувала назви країн. Гранта виявилася хорошим учителем. Що не знала сама — зачитувала з довідника. Під кінець Риль склала приблизний алфавіт найпоширенішої людської мови, якою і була складена карта. Ще вона виписала основні правила читання. День пройшов продуктивно.

Коли Гранта пішла, Риль з нетерпінням кинулася назад до карти. Ось чорні скелі, їй їх показала дракониця, ось південний захід, беремо по прямій, і лінія упирається в край материка. Значить, пошуки слід починати з містечка з дивною назвою Терлістаг. Ось тільки назва до болю знайома, де вона могла її чути? Йдемо від супротивного, які взагалі географічні назви цього світу їй були відомі до сьогоднішнього дня? Місто, де вона загриміла у в'язницю, називалося якось на Аль… чогось там, місто драконів — Елькарут, але було щось ще. Смутно, дуже смутно дівчина пригадала корабель, капітана і — ось воно! Блідолиций! Саме в цьому місті тримали викрадену принцесу. Веселе містечко! І відвідувати його відразу перехотілося, але доведеться. А ось про візит без прикриття доведеться забути. Її авантюризм ще не настільки збожеволів, щоб лізти до викрадачів жінок одній.

Отже, потрібно вмовити одного дуже підозрілого і неслухняного дракона скласти їй компанію. Нехай попрацює, помахає крилами. Прокласти портал самостійно Риль не ризикне. За відомим законом портал у недоучок відкривається куди завгодно, тільки не в потрібне місце.

— Що у нас новенького? — поцікавився Тарк, входячи в зал готелю. Команда окупувала один зі столів і зосереджено поглинала обід.

— Почати з хорошого? — уточнив Ріглі.

— Давай, — Тарк сів на лавку, підтягнув ближче кухоль з гарячим хмелем. Ці дні видалися несподівано холодними, прийдешнє літо зовсім не відчувалося, і він сильно змерз в місті. А хміль тут варили просто чудовий. Густий, ароматний, він відмінно зігрівав тіло, не туманячи при цьому голову.

— Наша мудра трійця зранку розсварилася вкрай, розбрелася по справах. Куди — невідомо, коли повернуться — теж.

Тарк в роздратуванні смикнув рукою, ледь не розлив гарячий напій. Просив же без доповіді не йти. Не вистачало тільки їх потім ще шукати. Досвідчені маги, а поводяться, наче молодики. Всі вони, драконологи, з якимись повернутими мізками. Нічим іншим, окрім як зараженістю драконячими звичками, Тарк пояснити подібну поведінку не міг.

— Добре, — він побарабанив пальцями по столу, відщипнув шматочок булочки, ммм… м'яка, свіжа, — нехай наші метри погуляють, раптом до них в голову вітром розумні думки занесе. Нам теж справою слід зайнятися.

Хлопці підібралися, відклали ложки. Командир суворий — два рази повторювати не стане.

— Стік, Ріглі і Ханар, ви потрясіть ще раз того королька, що нам першу наводку дав. Може, ще що спливе. Відчуваю, не все там чисто. Мені потрібні подробиці, аж до того, скільки разів чхала в той день його коронована величність. Так, і про оточення не забудьте. Ну, а ми з Коріном…

— До драконів, — пожвавився той.

— Ні, — скривився Тарк, — там сьогодні і без нас багатомагно. Не заважатимемо метрам проявити свій професіоналізм. Ми з тобою перевіримо одне містечко, в яке веде слід порталу з чорних скель. Твоя сестра не просто так ним цікавилася.

Всім за справу. Збір тут же через три дні. Звіт кожні чотири години. По порталам.

На вечерю Риль вибрала максимально строге вбрання — світло-сіра блуза з чорною оксамитовою вишивкою і чорна широка спідниця. Нерозумно намагатися надати своєму вигляду хоч крапельку значущості, якщо ти молодша за господарів, і вони про це знають. Але вдіяти з собою Риль нічого не могла. Нехай хоч зовнішній вигляд буде відповідати поставленій перед нею задачі.

Провести її до їдальні зголосився Ластіран. Сам він одягнувся строго, але просто — біла сорочка вигідно відтіняли смагляву шкіру, чорні штани довершували його вигляд. «Гарний, що і говорити», — потайки зітхнула Риль. Але чому їй так «щастить» з красивими чоловіками, чому кожен з її нових знайомих йде з багажем у вигляді цілого возу таємниць і складнощів?

— Скажи, Ластіране, хто такий Араград? — поцікавилася дівчина по дорозі в їдальню.

— Значить, це ти теж чула, — невдоволено хмикнув дракон. Весь його зовнішній вигляд немов говорив: «Мало того, що підслуховувала, так ще має нахабство цікавитися тим, що почула і не зрозуміла». — Це давня історія. Тобі варто запитати про це батька. Він краще розповість.

Зрозуміло, її знову відправили, чітко вказавши адресу. Але вона — не горда. Запитає, обов'язково запитає.

Їдальня зустріла їх безліччю вогнів, біля довгого, покритого білосніжною скатертиною столу стояли дракони. Майже всіх Риль вже знала, а ось двоє чоловіків, що стояли поруч з Арагрелою, були їй незнайомі. Мати драконів, одягнена в невагомий переливчатий чорний шовк, з посмішкою припала до одного з незнайомців, уважно прислухаючись до слів другого. Ось вона розсміялася, потягнулася до другого і торкнулася губами його щоки. Риль почервоніла, як завжди, не вчасно. Їх прихід помітили.

Арагрела широко посміхнулась, обняла дівчину, потім повела її знайомити з чоловіками. До цього моменту Риль якось не замислювалася над тим, куди дівається колишній голова Гнізда після появи нового. Виявилося — нікуди не дівається. Так і продовжує жити в Гнізді. Риль з незворушним, як вона сподівалася, виглядом привітала двох чоловіків Арагрели. Про те, що в гнізді їх зазвичай три, думати не хотілося, але шкідлива думка все одно пролізла в голову, додавши рум'янцю на щоках.

Батька Ластірана звали Ільрандор, а батька двох старших драконів — Галактріон. Вечеря вдалася на славу, і все було б добре, якби не болісне очікування подальшої розмови з головою Ради.

Розташувалися вони в малій вітальні. Два затишних м'яких крісла, розсіяне жовте світло від світильника, що висить під стелею і червоно-золоті