Франческо Петрарка - До нащадків моє послання. Таємниця мого зцілєння, або Книга бесід про байдужість до мирського (Сповідь)

про себе сказав… — ці слова Августа наводить Светоній у кн. 2 з «Життя дванадцяти цезарів» — творі, що залишався бестселером до початку ХХ ст.

15

…усупереч власному бажанню, призвичаюватись до окулярів. — Високоякісні лінзи на той час виготовлялись у Венеції, але оправа стала більш-менш зручною лише у XV ст.

16

…послідовників Апіція… — Можливо, M. Gavius (Gabius) Apicius — епікуреєць, що зажив слави своєю гостинністю в часи Августа і Тиберія. Збереглась також праця з кулінарії «De re coquinaria» (або culinaria) у 10 книгах такого собі Апіція, що жив у третьому сторіччі.

17

Всій нумерології, пов’язаній з Лаурою, Петрарка надає величезного значення. Зокрема, це 6 квітня 1327 р., коли поет уперше її побачив, і 6 квітня 1348 року, коли вона померла, що становить рівно 21 рік болісного кохання.

18

…повсякчас оплакувати смерть близьких. — Це не перебільшення. Крім рідного сина і коханої Лаури, це, зокрема, друг і покровитель кардинал Колонна і прихильний до поета король Роберт. Наприкінці 1360-х помер його улюблений онук Франческо.

19

Петрарці часом докоряли за те, що користався з прихильності диктаторів (зокрема, міланських, Вісконті), на що в одному з листів до Боккаччо поет зазначив: «То тільки видавалося так, що я жив при князях, а насправді вони жили при мені».

20

…у чотирнадцяти милях від Флоренції. — Римська миля (mille passűs) = 1478,7 м.

21

…Урбан V начебто намірявся повернути її на законне місце. — Урбан V, уроджений Ґійом де Ґрімоар (Guillaume Grimoard); 1309 (або 1310) — 19 жовтня 1370. На спонукання Петрарки і Бригітти Шведської, а найбільше — через англо-французькі війни, зробив перші кроки до повернення в Рим, прибувши туди 1367 року.

22

Проживи він трішечки довше… — 5 вересня 1370 р. папа вирушив морем у Францію, а 19 жовтня помер в Авіньйоні.

23

…згадуючи ті місяці. — Зокрема у сонеті Х (див. «Канцоньєре»).

24

…що зветься Замкненою… — «Замкнена долина», або Valle Chiusa (іт.) — буквальний переклад «Міжгір’я».

25

…Філіпові… — Філіп де Мезьєр (1327, Пікардія — 29.05.1405, Париж) — французький письменник і радник короля Карла V. У 1380-му прийняв постриг. Один з перших перекладачів латинських творів Петрарки.

26

…подібно до Августинового Амвросія… — знайомство Аврелія Августина у 387 р. з богословом Амвросієм Медіоланським (тобто Міланським) відіграло роль у духовному розвитку першого.

27

…прихильність Якопо Каррари Молодшого… — Джакопо да Каррара ІІ, падуанський «авторитет», «капітано дель пополо», мовою тих часів. Здобувши владу шляхом обману і політичних убивств, показав себе мудрим тираном і покровителем мистецтв.

28

І хоча я нічого не прагнув від сильних світу цього… — У даному випадку «нічого» вилилось, поза рештою, у солідний будинок і канонікат, що давав 200 золотих дукатів на рік.

29

…Господь забрав його… — Джакопо був зарізаний своїм неврівноваженим незаконнонародженим сином Ґульєльмо. Для надгробка свого друга і покровителя Петрарка склав шедевральну епітафію латиною.

30

…йому спадкував його син… — Франческо да Каррара І Старий.

31

Вергілій. Енеїда, I, 327–328. — Тут і далі цитати з Вергілієвої «Енеїди» у перекладі Михайла Білика за редакцією Бориса Тена.

32

Блаженний Августин, або Святитель Августин, відомий також як Учитель Благодаті (Doctor Gratiae) — єпископ Гіпонський (древній Гіпон Царський — сучасна Анаба в Алжирі).

33

Вергілій. Енеїда, IX, 641.

34

Всі три рослини мають езотеричне значення: мирт — рослина Афродіти, плющ — Вакха, лавр — Аполлона.

35

Вергілій. Енеїда. IV, 449.

36

Сентенція зі збірки «Publii Syri muni sententiae» висловів Публія Сіра (Publius або Publilius Syrus), тобто «сирійця» за походженням, римського мімічного поета I ст. до Р. Х., часів Цезаря й Августа.

37

«Velle parum est; cupias, ut re potiaris, oportet». Овідій. Послання з Понту (Ex Ponto). III, I, 35.

38

Горацій. Послання. I, 18, 83. — Тут і далі цитати з «Послань» Горація у перекладі Андрія Содомори.

39

Орк — підземний світ, царство тіней.

40

Вергілій. Енеїда. VI, 369–371.

41

Насправді Сенека — в листі до Луцилія.

42

Вергілій. Енеїда. Х, 549.

43

Вергілій. Енеїда. V, 849.

44

Оцінімо іронію: «славетний мореплавець» — це Палінур, стерновий Енея, що, закунявши, впав у море і потонув.

45

Вергілій. Енеїда. VI, 730–734.

46

Книга мудрості Соломонової (9:15). Біблія цит. за перекладом Івана Хоменка.

47

Ідеться про трактат De vera religione.

48

Цицерон каже це в «Тускуланських бесідах» про поетів давнини, цитуючи, зокрема, «Одіссею».

49

Вергілій. Енеїда. VIII, 385–386.

50

De bonorum et malorum finibus.

51

Вергілій. Енеїда. IV, 560–561.

52

Ювенал. Сатири. X, 172–273.

53

Цицерон говорить про це у кн. ІІ твору «Про моральні обов’язки» (De Officiis).

54

Тит Флавій Доміціан (Titus Flavius Domitianus), останній римський імператор з династії Флавіїв, за свідченням Светонія, у «Житті 12 цезарів» дуже пишався своєю вродою, але його дуже гнітило раннє облисіння. Він написав книжку про догляд за волоссям і саме в ній висловив наведене міркування про минущість вроди.

55

Сенека, в своїх «Посланнях» (65).

56

«Африка». I, 320–330.

57

Ювенал. Сатири. I, 161.

58

Теренцій. Андрія. I, 68.

59

Горацій. Оди. І, 4 (До Сестія). — Тут і далі цитати з Горацієвих «Од» у перекладі Андрія Содомори.

60

Горацій.