Джулія Ромуш - Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш

Розділ 40. Андреа Танака.

- Андреа, - терпляче, немов дитині, яка напакостила, пояснювала Крісті, - ти сама відповідальна і порядна дівчина на потоці, так що я думаю, що ти не з тих, хто може підставити, - дивні, однак, вона зробила висновки. Ну, гаразд. 

 

- Енді, називай мене просто Енді, - я вирішила трохи згладити кути, - я б хотіла дізнатися трохи про те місце, куди ми їдемо, - несподівано правда? Ми вже тридцять хвилин були в дорозі й, напевно, склалося не найкраще враження про мої розумові здібності, якщо тільки зараз я вирішила запитати, куди мене везуть. Краще пізно, ніж ніколи. 

 

- Не бійся, там не засовують чайові в трусики, - а Крісті явно була в гарному настрої, а от мені було не дуже смішно. 

 

- Значить трусики там і зовсім не видають? - Так-так, я теж вміла жартувати, не такою вже я і була занудою. 

 

- Я оцінила, - щиро розсміялася дівчина, - ну, гаразд, розповім небагато. Це закритий клуб... - на цих словах вона зробила паузу, мабуть, даючи мені можливість переварити її слова. Оп-па, цікаво, якого напрямку. 

 

- Значить, мій жарт про трусики все-таки був в точку? - Примруживши очі, я подивилася на свою співрозмовницю. На таку роботу я точно ніколи не погоджуся. І якщо це виявиться найгірше з моїх припущень, то їй би краще було зупинити машину прямо зараз і випустити мене з неї. 

 

- Повз, крихітко, ти промахнулася, - дівчина промовила це так просто, що я навіть не запідозрила її в брехні, - це закритий клуб для товстосумів, де вони підписують договори, розв'язують свої проблеми. Скажімо так, грошові мішки не хочуть вирішувати це все в шинках або саунах зі звичайними смертними. Вони воліють парити свої дупи й бухати з такими ж ледарями виродками, як і вони самі, а ми просто обслуговчий персонал, - почала пояснювати Крісті надто завзято, як ніби їй було життєво важливо мене в цьому переконати, - наприклад, я відповідаю за праве крило: стежу за офіціантами, за замовленнями, приношу договори, коротше, стежу за всім процесом операції та керую кількома помічницями. 

 

- Зачекай, а хіба перед зустрічами на таку роботу не перевіряють співробітників? Якщо клуб закритий, значить там є щось таємне, що не повинно виходити за межі цього клубу? - Я одночасно все розкладала по поличках для себе і ставила навідні запитання. 

 

- А ти ловиш фішку, - закивала дівчисько і підморгнула, - ти сподобаєшся заступнику директора. 

 

- Зачекай, а в чому будуть полягати мої обов'язки? - Те, що я там комусь сподобаюся, мене хвилювало в саму останню чергу. Зараз найактуальнішим було з'ясувати свої посадові повноваження і на скільки вони відповідали моїм очікуванням.

 

- У твоєму розпорядженні буде ліве крило, там масажні кабінети, ВІП сховища для багажу, бар, літня тераса, - дівчина все говорила і говорила, намагаючись розрядити обстановку, а я вже уявляла величезний масштаб роботи, який там доведеться виконувати, - туди потрібна людина, яка зможе командувати парадом: стежити за халтурниками, контролювати персонал. Зарплата така, що... Ось тобі подобається моя тачка? - Ого, а дівчина була не промах, відразу брала бика за роги. 

 

- Ну, припустимо, - акуратно погодилася, хоча вибрала б трохи іншу модель, не таку громіздку. 

 

І зараз мені згадався подарунок психа, мого улюбленця. При тому, що авто, яке він мені подарував, ми зіпсували тільки так, на відміну від того придурка, я в ньому навіть не посиділа. Мені подобалася ця модель, вона була саме такою, яку я б купила собі сама, якби могла дозволити подібну розкіш. Псих, сам того не знаючи, зробив вдалий вибір подарунка, але як бридко він його презентував мені. 

 

- Так ось, через пів року ти зможеш купити автомобіль приблизно такої цінової категорії. Без кредитів або позик. Повір, в клубі з жирними й багатими товстосумами платять жирними й хорошими сумами. Так що, крихітко, ти мені ще скажеш дякую за цю роботу, - а вона своїми словами стелила так гладко, що хотілося вірити. 

 

Якби я знала, що на мене чекає далі, я б влупила по голові цій благодійниці в цю ж секунду не раз і не два. А так, я, розвісивши вуха, слухала її милі історії, з кожною хвилиною наближаючись до місця, в якому все моя життя покотиться до біса... 

 

Так-так, саме до біса, бо з того самого моменту в моєму житті з'явиться ще один псих, але давайте не будемо забігати так далеко. Зараз я сиділа в шикарному авто, з дівчиною, яка виглядала не менш шикарно і нерозумно посміхалася, вважаючи, що нарешті в моєму житті щось зміниться. Дурепа! Спустилася б краще з небес на землю, бо ти їхала в пекло, і тобі там дуже скоро почне припікати в дупу...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно