Арістофан - Комедії

знову)

280 Ой, ой, нещастя, ой, нещастя трапилось!

Полемос

То як, ти знов без нього?

Пострах

Не моя вина:

Товкач пропав і в Спарті.

Полемос

Як, негіднику?

Пострах

Лакедемонці Фракії позичили.

Коли ж із рук пустили — загуло за ним.

Трігей

О Діоскури, як чудово склалося!

Ще є надія! Смертні, вище голову!

Полемос

Збери ті речі та й назад їх винеси,

А я піду і зладжу товкача собі.

Обидва виходять.

Трігей

(виходить із сховку)

Тепер Датідову згадаймо пісеньку,

290 Який опівдні сам себе розпалював:

«Як любо і приємно, як то солодко!»

(До глядачів).

Пора настала, побратими елліни! —

Закиньмо чвари, і гризню, і сутички!

Звільнім богиню Миру, найдорожчу всім,

Ще поки тут нового товкача нема!

Гей, рільники, торговці, рукодільники,

Ремісники, чужинці, зайшлі жителі,

Всі остров'яни, весь народ, сюди спішіть!

Швидше, швидше! В руки — кайла,

і лопати, і шнурки!

Нині жде на вас робота, —

не баріться, в добрий час!

ПАРОД

На орхестру швидким кроком виходить хор афінських селян.

Між ними також спартанці, беотійці, аргосці та мeгарці.

Корифей

Гей, сюди, на шлях свободи,

дружно, твердо всяк ставай!

Гей, хто еллін — в гурт єдиний!

Сили всіх — в один кулак!

Гей, забудем про походи,

про війну, що смерть несе.

День заблис, — і можна врешті

чхати всім на Ламаха.

(До Трігея).

Тож кажи нам, що робити,

будь у праці вожаком,

Нині з нас ніхто нізащо

не спочине, вір мені,

Поки важелем і шнуром не повернем волі знов

Наймогутнішій богині, опікунці наших лоз.

Хор починає гучний танець.

Трігей

Цитьте, цитьте, схаменіться,

бо на гамір, тупіт ваш

310 Може Полемос неждано знов присунути сюди.

Корифей

Але ж як тут не радіти,

чи ж не ти нам кинув клич,

Інший, ніж оте: «Прибути,

взявши хліба на три дні!»

Трігей

Та, глядіть, щоб ваших криків

під землею не почув

Кербер та й, оскаженівши,

як бувало на землі,

Нам богиню увільнити

не завадив нині знов.

Корифей

Ні, ніхто богині Миру

в нас не викраде, ніхто.

Хай лиш нам до рук потрапить.

Не турбуйся. Го-го-го!

(Танцюють безупинно).

Трігей

Ну й погибель мені з вами!

Цитьте, кляті, бо ось-ось

Він примчить і все сплюндрує,

і потрощить, переб'є.

Корифей

320 Хай гуде земля під нами,

шкереберть усе летить —

Ми веселощів сьогодні

не покинем, так і знай!

Трігей

Що за лихо? Що це з вами?

Цитьте, ради всіх богів!

Через ваші крики-скоки піде прахом діло все.

Корифей

Я й не думаю скакати, та на радощах, дивись,

Хоч стою, а ноги скачуть, хочу я того чи ні.

Трігей

Може, хоч тепер доволі? Ну й шалена крутія!

Корифей

От і все, ми зупинились.

Танець триває.

Трігей

Не на ділі — на словах.

Корифей

Ще хоч раз, ще круг останній

і на тому — вже кінець.

Трігей

Згода. Хай ще цей, останній,

але більше — ані руш!

Корифей

330 Лиш тобі знадобимося,

ось тоді — прощай танок.

Трігей

Ти поглянь… Танцюють знову.

Корифей

Вже востаннє, свідок Зевс.

Ми піднімем праву ногу та й опустим.

От і все.

Трігей

Хай по-вашому вже буде, але годі, годі вже!

Корифей

Так, але у нас ще й ліва є нога, не забувай.

Ось і скачу я, радію, і сміюся, і соплю.

Щит відкинув — і, здається,

з ним я й шкіру зняв стару.

Танцюють.

Трігей

Не радійте, поки діла до кінця не довели,

Ось врятуєте богиню — хоч на головах ходіть.

340 Галасуйте, регочіться!

Ось тоді вже буде можна

Вволю пити, жерти, спати,

Обійматись, чепуритись,

Святкувати, ґав ловити,

І гуляти,

і горлати: го-го-го!

СТРОФА

Перша половина хору

О, якби-то вже скоріше

той блаженний день настав!

Натерпівсь не мало я:

Спав не в ліжку — на соломі,

Животів, як Форм іон.

Не дивитимусь з-під лоба,

мов сердитий той суддя.

350 Злагіднію, усміхнусь,

Оживу, відмолоджусь,

Позабувши про війну.

Скільки літ поневірялись ми в походах на війні!

Гонять нас, як баранів:

Із Лікею — до Лікею,

Щит при боці, спис — в руці.

Корифей

Як тобі в пригоді стати, пособити чим, скажи?

Бо ж тебе за верховода добра доля нам дала.

Трігей

Ану лиш гляну, як знести ці камені.

(Підходить до печери).

Гермес

(вибігає із брами палацу)

360 гей, телепню зухвалий, що ти робиш там?

Трігей

Поганого нічого, як і Кіллікон.

Гермес

Загинеш, підлий!

Трігей

Що ж, як жереб випаде…

А ти вже добре знаєшся на жеребах.

Гермес

Вважай, що ти загинув.

Трігей

А якого дня?

Гермес

У цю хвилину.

Трігей

Але ж я не взяв собі

Ні хліба, ані сиру, щоб на смерть іти.

Гермес

Ну, ось, ти вже зітертий.

Трігей

Гей, а як це так,

370 Що й насолоди не відчув я жодної?

Гермес

Хто самовільно б визволяти зважився

Богиню Миру, тому — смерть: так Зевс велів.

Трігей

То я померти мушу?

Гермес

Ще й дивуєшся!

Трігей

Тоді позич три драхми — порося куплю:

Бо ж треба перед смертю посвятитися.

Гермес

О Зевсе-громовержцю!

Трігей

(злякано)

Ради всіх богів,

Лиш не донось на мене, о володарю!

Гермес

І не проси. Не змовкну.

Трігей

Ради м'яса хоч, —

А м'ясо те я щиро дарував тобі.

Гермес

(лагідніше)

380 Дурненький, таж зі мною Зевс

розправиться,

Якщо таке дозволю, не кричатиму.

Трігей

Гермесику, не треба, зглянься, любий наш!

(До хору).

Гей, а ви чого замовкли, стали мов укопані?

Ну, відкрийте рота, кляті! Хочете, щоб він гукав?

АНТИСТРОФА

Друга половина хору

Ні, володарю, Гермесе, ні, не смій кричати, ні!

Змилуйся, якщо хоч раз

Ласував ти поросятком,

Подаруночком смачним.

Не забудь про це сьогодні, віднеси

на користь нам.

Трігей

390 Чуєш, як уклінно просять, о володарю, тебе?

Друга половина хору

Вислухай ласкаво нас,

найприхильнійший для смертних,

Найщедріший із богів, —

нині нам не борони

Викрасти богиню Миру,

намір наш благослови,

Як пиха й шолом Пісандра опротивіли тобі.

Ми ж за це тебе, ласкавий,

Будем жертвами