Регіна Бретт - Будь дивом

Відмовитися від думки, що мене формує моя робота. (Є!)

Не дозволяти провині перетворитися на мотивацію. (Є!)

Припинити засуджувати інших. (Ой…)

Перечитавши цей довжелезний список, на наступний рік я написала на картці лише одне слово: «Вірити».

Я вірю, що вже відчуваю, як це працює.

Я відчуваю, як кажу «так» життю.

Якщо хочеш ходити по життю, як знак оклику в людській подобі, починай говорити життю «так».

Надто часто для того, щоб ми повністю поринули в життя, потрібна трагедія, результат аналізів чи промова. Не треба чекати наступного нового року, щоб отримати «чистий аркуш». Не треба чекати на позитивний результат медичного обстеження, щоб прийняти життя в усій його повноті.

Надто часто ми намагаємося покращити своє життя, кажучи «ні», відмовляючись від чогось надовго або назавжди. Обіцяємо кинути курити, лаятися, вживати алкоголь або переїдати.

Чом би не потренуватися говорити «так»?

Що б це означало — сказати «так»? Що ти вітаєш кожен день, розкриваючи йому обійми. А наприкінці кожного дня виходиш на вулицю під зірки або відчиняєш вікно і насолоджуєшся ніччю. Або ж нахиляєшся над дитиною чи чоловіком, який спить, і розчиняєшся в тиші, що панує довкола. Всотуючи цей спокій, прислухайся до того, про що просить тебе Бог, а потім скажи «так».

Покинути людину, яка тебе кривдить.

Лишитися з тим, хто тебе любить.

Пробачити того, хто завдав тобі найбільше болю.

Приймати себе такою, як ти є.

Створити те, що найбільше боїшся створити.

Задовольнятися тим, що маєш зараз.

Сподіватися, що найкраще попереду.

Сприймати життя не так серйозно.

Говорити «так» усьому: усім дивам, таємницям, невпевненості й радості, що їх може запропонувати тобі цей світ.

Урок 37

Щоб стати сильнішим, об’єднуйся з іншими

Якби ж то я мала… Якби ж то я могла… Якби ж то хтось інший зробив…

Так легко відчути, що ти не здатна нічого вдіяти з несправедливістю, катастрофами, хворобами та лихом. Навіть дрібні неприємності інших людей мене вражають і засмучують, бо відчуваю свою провину через те, що не можу їм допомогти.

Іноді так важко зрозуміти, з чого почати. Доводиться нагадувати собі: хоча мені й бракує сил, щоб змінити весь світ, я маю силу, яка здатна кардинально змінити все навколо мене. Просто треба іноді підключатися до цієї сили. А якщо її недостатньо, можна об’єднати її з силою інших людей — і тоді трапляються дивовижні речі.

Якось до нашої редакції зателефонувала жінка, яка попрохала знайти 100 волонтерок, щоб за одну годину зібрати 10 тисяч доларів для місцевої благодійної організації.

Що? Я завмерла на місці, почувши це.

Джоанна Фребс має трьох синів — їм 11, 15 і 18 років. Вона живе в Клівленді і працює у відділі з питань дотримання правових норм у банку. У неї немає часу на волонтерську діяльність. Та й не лише в неї. Сьогодні більше людей, аніж будь-коли, просто розриваються між родиною і роботою. Вони не мають можливості займатися волонтерством, як раніше. У них немає ані часу, ані вільного місця в календарі, вони не можуть навіть дві години на тиждень присвятити тому, щоб робити щось для церкви, школи або свого району.

— Я завжди почувалася винною через те, що не могла зробити більше, — казала вона. — Але я можу присвятити цій справі одну годину.

Для її групи одна година — це те, що треба. Тільки одна година. І ось як це зазвичай відбувається.

Сто жінок збираються разом на одну годину. Вони навіть заводять спеціальний таймер рівно на 60 хвилин, щоб зустріч мала чіткі часові межі. Кожна приносить чекову книжку та аркушик із назвою благодійної організації, якій вона хотіла б допомогти. Усі аркушики кладуть до кошика й методом випадкового вибору обирають три. Три жінки, які запропонували ці організації, проводять п’ятихвилинні презентації, пояснюючи, чому саме їхній вибір вартий уваги. А потім кожна відповідає на будь-які запитання протягом п’яти хвилин.

Голосуванням члени групи вирішують, який фонд отримає всі гроші. Коли його оберуть, кожна жінка виписує чек на 100 доларів. Навіть якщо ти за нього не голосувала, маєш поважати рішення більшості, тож робиш пожертву. А якщо не можеш прийти на чергові збори, то передаєш свій чек через іншого члена групи.

Жінка, яка запропонувала благодійну організацію, має зібрати ці 10 тисяч доларів (або більше) у вигляді чеків та передати їх фонду. На наступній зустрічі вона звітує, як використано кошти і який результат.

Це ідеальний спосіб для тих, хто надто заклопотаний і не має часу на волонтерську роботу, але водночас хоче отримати стовідсоткову гарантію, що його кошти витратять на місцеву благодійність. Такі люди прагнуть бути частиною групи щедрих, небайдужих людей, які змінюють світ.

Який чудовий спосіб максимізувати вплив та мінімізувати перешкоди! Жодних «чеків у конверті». Не треба скарбничого. Жодного «хранителя готівки». Жодного операційного бюджету. Жодного планування зустрічей, що тривають цілу вічність. Не потрібно ходити на благодійні марші, брати участь у забігах, вечерях чи танцях. Тільки 60-хвилинні зустрічі чотири рази на рік.

Джоанна та її подруга Кассі Ваймен запустили сайт, присвячений цій групі «100+ небайдужих жінок»: http://100womenwhocarecleveland.weebly.com/. Джоанна прочитала газетну статтю про те, що такі групи почали формуватись і в інших великих містах. У Дейтоні жінки зібрали близько 18 тисяч доларів за одну зустріч. За допомогою цих грошей вдалось оновити комп’ютерну лабораторію для юнацького клубу, допомогти сім’ї біженців із Руанди, оплатити поїздку ветеранів Другої світової до Вашингтона, щоб вони змогли побачити меморіали, а також стоматологічні послуги, щоби безхатченки знову могли всміхатись.

Коло груп «100+ небайдужих жінок» стало ширшим завдяки Карен Даніґен із Джексона, що в штаті Мічиґан. Уже під час першої зустрічі в 2006 році їм вдалося зібрати 10 тисяч доларів, щоб придбати 300 ліжечок для немовлят.

Щоб зібрати свій 100-доларовий внесок, деякі учасники щодня відкладають потроху грошей. Інші залучають до справи всю родину. Щодня хтось кладе у відерце 1 долар.

Наша перша зустріч викликала неабияке хвилювання. Нам забракло стільців, коли ми всі зібралися в задній кімнаті «Brothers Lounge» (чесно кажучи, досить дивне місце для компанії, яка складається виключно з жінок). Ми відразу відчули себе сестрами. Кожна з нас підписала анкету-зобов’язання та обрала благодійну організацію, яку