Ірен Кларк - Гра без правил, Ірен Кларк

Усі ці роки. Усі ці моменти, коли він навчав мене, коли переконував бути сильною, коли втягував у справи, а потім робив вигляд, ніби це випадковість… Усе було не просто так.

Я була для нього не сестрою. Я була його роботою.

Образа й гнів зливалися в один клубок десь у горлі, не даючи дихати. Я не хотіла це чути. Не хотіла знати. Але найгірше—я бачила, як це зламало його самого.

Макс не міг подивитися мені в очі. І я знала, що він відчуває провину.

Він сказав, що я йому сестра. Що це все нічого не змінює.

Але змінювало.

Та Грачов не зупинився. Він сказав, що пишається мною. Що я схожа на нього. Що я виросла сильнішою, ніж він міг очікувати. І що хоч такого ще не було, але він пропонує мені місце в його «бізнесі». Він хоче, щоб я перейняла його, коли він відійде від справ.

Мене мало не знудило.

Ця людина зникла з мого життя ще тоді, коли я була дитиною. Вона обрала свої справи замість родини. Її не було, коли мені потрібен був батько. І тепер я мала стати його спадкоємицею?

Я навіть не думала. Просто сказала «ні».

Грачову це не сподобалося, але він не показав. Сказав, що приймає мою позицію, але його пропозиція залишається безтерміновою.

Він поїхав.

А ми з Максом залишилися.

І ми посварилися.

Гірше, ніж будь-коли.

Я хотіла його просто послати. Назавжди.

Але потім він розповів, чим саме займався весь цей час.

І я зрозуміла, що все ще гірше, ніж я думала.

А головне—що покинути його я просто не можу.