Валерія Оквітань - Фермерська романтика, Валерія Оквітань

Він був занадто близько. Занадто боляче було дивитись Тасі в ті очі, які вона ще донедавна любила. Сьогодні Льоня довів, що він не заслуговував на те кохання, що вона йому дарувала. Чоловік не вмів цінувати людей, які знаходились поруч з ним, а вибирав тимчасові розваги. От тепер нехай і пожинає свої плоди.

Тасі чомусь згадались слова подруги Ольги, яка взялась їй майбутнє передбачати. Якщо та жінка й справді мала надприродні здібності, то Льоня з Катрею не будуть разом. Згадавши це, Тася подивилась на нього з іншого боку. Він за лічені години став їй бридким.

Правду все-таки кажуть:” Від кохання до ненависті - всього одна лише зрада”.

— Звідки тобі знати хто він?

— Він ще тоді представився, не пам’ятаєш? Ви дзвонили мені вночі? Така п’яна була, що й не пам’ятаєш? — чоловік цідив слова крізь міцно зціплені зуби, ніби не він був зрадником, а Тася. — Огидна така стала. Знайшла собі багача за три години, так? Дала вже йому?

Льоня не церемонився, міцно схопив дівчину за підборіддя, стиснувши його до білих відмітин, які згодом наберуть багряного відтінку. Його не хвилювали ні крики Жені за стіною, ні гучні удари, від яких двері могли впасти в будь-яку мить, єдине, що зараз хвилювало чоловіка - його роздуте его, яке Тася похитнула.

— Багаті батьки, сімейний бізнес. Ти знала, що ми співпрацюємо? Наша компанія рекламу йому робить. Може ти замовиш за мене словечко?

— Як же я за стільки років не помітила, який ти гнилий всередині?

Чоловік засміявся на межі безумства, але не відпустив її.

— Ти багато чого не помічала, кохана. Думаєш твоя сестричка перша? Ні-і–і! Перша, яку ти помітила. 

— Пусти мене, — крикнула дівчина, а за їхніми спинами, дверний замок, який так старанно атакував Євген вже “дихав на ладан”.

— Ну і який у ліжку наш завидний наречений південної частини України, га? Зізнавайся.

— Ти виродок. Але він кращий ніж ти, за одну ніч зміг те, що ти не зміг за увесь час, що ми з тобою разом, — Тася плюнула йому в обличчя, і цього разу чоловік не стерпів. Відвісив їй ляпаса так, що дівчину похитнуло. Було боляче, в неї зірочки перед очима з’явились.

Але саме в той момент Жені таки вдалось вибити клятий замок. Вчасно він потрапив до ванної кімнати. Побачивши дівчину, яка тримала рукою свою щоку, злий вигляд Леоніда, чоловік не довго думав, точний удар і нещасливий наречений тримав свого носа, звідки тоненькою цівкою текла кров.

Верески Катерини дратували і його, і Тасю. Вона погрожувала викликати поліцію, прокуратуру і, напевне самого президента, але нікому до цих погроз не було діла.

— Ти як? — запитав Женя Тасю, але та відповіла, що все нормально.

— Я все сказала. Антоніна Степанівна попереджена, що договір оренди я розриваю. Де ви будете жити - мене не хвилює. Відсьогодні жодного з вас я знати не хочу. Весілля не буде. Розбирайся з наслідками сам, коханий.

Тася попросила Женю, допомогти їй з речами й, з гордо розправленими плечима покинула квартиру, яку вважала своїм домом. 

Немає в неї тепер дому.