Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова

— Ти сумний.

— Вони з Кет розійшлися, — сказав Ронбер.

— Чому?

— Ну, напевно набридли одне одному і плюс я з головою в навчанні з ранку і до відбою. На особисте життя часу немає зовсім. А її це образило, знайшла іншого, а я зрозумів, що мене це і не чіпляє навіть. Просто трохи сумно. Батьки приїдуть раніше сьогодні і дідусь. І Лія, у нас для тебе сюрприз.

— Ну ми поїхали, — сказав Алекс.

— Ні, заходьте, вам теж дістанеться, — сказав з усмішкою Януш.

Я коли побачила, то мало не сіла на підлогу. Брат за пахви зловив.

— Так, ми подумали, що краще великий торт, так, щоб усі наїлися і ніхто маленький не куксився, що залишився без солодкого.

— Я на вас один раз образилася.

— А ми досі пам'ятаємо.

— Не треба було на ніч торт цілком з'їдати.

— Сестричко, а ти б могла приготувати курочку з картоплею, як ти зазвичай готуєш? — попросив Дерек.

— Я то можу, а ви тоді все чистите і ріжете!

— А ми вже, — сказав Ронбер. — Поки тебе чекали додому, все підготували.

Я швидко перемішала все зі спеціями, ну, точніше, братів попросила, об'єми то немаленькі. А потім вони ще й два дека в духовку ставили. Алекс із друзями дивлячись на це, вже ковтали голодну слину. Довелося нам усім ще й бутерброди для перекусу готувати.

За годину прийшли рідні, одразу почули запах картоплі з курочкою, що готується. Братів привітали з успішним проходженням практики. Усі погодилися, що почнемо з торта, бо він уцілів насилу. Коли були готові сідати за стіл, у мене промайнуло видіння перед очима, коли подивилася у вікно.

— Ліє, — покликав батько, бо я спочатку застигла.

А далі, було те, що здивувало всіх. Крихітка Лія перетворилася на кошеня і втекла за диван і потім взагалі залізла в нього. До мене одразу кинулися Алекс із друзями і мама. А Януш подивившись на братів і батька з дідом сказав:

— На нас нападуть за кілька хвилин. Їм потрібні ми з Лією. Диван краще розгорнути і відсунути ближче до стіни, так їх не зачеплять. Торт шкода, знищать.

Януш швидко розповів, звідки ломитимуться бандити. Столом, на якому був торт і приборами, забарикадували вхідні двері. Мама тим часом відшукала, куди саме я забилася в дивані. Щойно мій притулок виявили, зашипіла на них. Потім впізнала, але не стала вилазити.

— Рік, кинь мою сумку сюди. Маленька моя, я очі промию.

Алекс обернувся і просто вилизав маленьку кішечку.

— Ну або так, — сказала мама з розчуленням. — Ех, діти. Рік, що нам із дітьми робити.

— На підлогу лягти, — сказав Януш, — і голову не піднімати.

Після вилизування мене закутали в плед, на який я залізла в дивані й там же сховали. Почала нявкати. Мамі довелося дістати, і я згорнулася клубочком поруч з Алексом. Той навколо мене згорнувся клубком так, що було видно тільки мою голову, яку лежачи гладила мама.

— Яка ж ти крихітка ще. Оченята не болять? Ти прорвала плівку, яка їх закривала.

Тихо муркнула і поклала голову Алексу на живіт. Він лизнув ніс, а потім накрив своєю головою. Поки мама возилася зі мною, дідусь встиг повідомити шефові, що на нас зараз нападуть, навіть передав номери машин і приблизну кількість людей, які наближаються до будинку. А далі був шум, дзвін вибитого скла. Друзі Алекса обернулися й обліпили маму, захищаючи її від можливих осколків. Було чути шум бійки, постріли. А потім тихий голос Януша:

— На підлогу.

Після були ще трохи крики і тиша.

— Ти з глузду з'їхав, заклинання рикошету використовувати! — крикнув дідусь.

— Але ви ж зробили те, що я сказав, і ніхто не постраждав.

— Тату, він правий. Це було найкраще рішення.

Знову почувся звук удару.

— Тим паче вони всі живі, але різною мірою. Мамо, допоможеш?

— Так хлопчики, злазьте з мене.

Батько швидко підійшов подивитися на нас. І тихо розсміявся.

— Ось це я розумію захисний килимок.

Килимок на три голоси зашипів ображено. Але маму звільнили від своїх тушок. Вона погладила найближчих і швидко пішла допомагати з пораненими бандитами. А там уже було чутно виття сирен.

— Ну гаразд, гаразд, не ображайтеся. Дякую. А тепер перетворюйтеся назад. Лія?

Охнув батько і погладив мене по мордочці. Потім підхопив на руки, я вже встигла пригрітися і заснути попри шум. У батька на руках прокинулася і тихо замурчала.

— Сонечко моє маленьке, поспішайка пухнаста.

Хтось із бандитів, хто був ще при свідомості, дивився на кошеня з подивом.

— Таких маленьких не буває, — почули ми з батьком.

— Буває, якщо занадто рано обернутися.

Батько нагладжував мене. А я лежала пузом у нього на руці. Брати теж підійшли, погладили і навіть поцілували в лобик. А в мене очі так і заплющуються. Алекс так і не обернувся, бігав за батьком і тихо нявкав.

— Зараз віддам, не нервуй. Іди на диван.

На дивані Алекс знову згорнувся навколо мене клубком і сторожив, тихо муркотів. Друзі здивовано дивилися на нього. Але їх більше цікавило те, як заарештовували бандитів. Потім допомагали прибирати в будинку.

— Торт шкода. Зате картопля з курочкою цілі.

Рідні дружно розсміялися, скидаючи напругу. А я прокинулася з природними потребами. Тихо нявкнула Алексу. Він знехотя випустив. Обережно злізла з дивана і побігла до сходів. Батько мене наздогнав і підняв на руки. За що отримав обурене нявкання.

— А, ось воно що, ну пішли, віднесу.

Здається, він зрозумів. Але поставив у ванній, ще й стоїть наді мною. Він на мене дивиться, я на нього.

— Соромишся в туалет сходити? Ну ти ж не зможеш зараз по звичайному.

До мене тепер дійшло. Потрібно набути нормального вигляду — дві ноги і дві руки. На кілька секунд заплющила очі і вже стала собою.

— Молодець, донечко, брати в тебе тиждень бігали в шкурі.

— Закортить, обернешся.

Виставила батька з ванни й насолодилася самотністю. Потім умилася і повернулася в зал. Алекс зітхнув і теж обернувся.