Нонна Задніпряна - Наречена в чужому ліжку, Нонна Задніпряна

– Ростислав якимось чином підстроїв збій, та шантажував тебе? А звідки він взагалі дізнався про такі тонкощі твоєї роботи, що зміг знайти твоє слабке місце? А потім довірив таку делікатну справу… – Вона повернула дверну ручку. Сумніви турбували її. Намагаючись позбутися їх, вона потрясла головою. – Я не розумію… звідки така довіра?

Схилившись над Мілою, Андрій підняв руку і вперся у двері.

– Колись я мав друга. Ми разом курочили техніку, разом вступили до технічного коледжу, потім поїхали вчитись за кордон … А потім його батьки вирішили, що він має стати політиком… Сподіваюся, що ти зрозуміла... Цим другом, – він помовчав, – був Ростислав.

Міла спохмурніла.

– Ні. – Вона похитала головою.

– Ростислав не хотів розривати заручини – це погано позначилося б на його кар'єрі, – продовжував Андрій. – Все було підлаштовано. Я мусив сказати тобі, що переспав із тобою. Ти б кинулася до нього і в усьому зізналася, а він би отримав співчуття виборців.

– Ростислав?! – Міла відступила від Андрія і повернулася спиною до дверей. Сенс його слів поступово проникав у її свідомість. Як він міг вигадати таку історію? – Ні! Не може бути!

– Я говорю правду. Навіщо мені брехати?

А що, якщо Андрій не бреше? Чи здатний Ростислав сплести проти неї таку інтригу? Вона похолола.

– Я нічого не розповіла Ростиславу...

– Тому він зажадав, щоб я з'явився на ваше одруження і заявив про наші стосунки. – Андрій не відводив від Міла очей. Вона бачила, що він засмучений.

– Ти так і вчинив, – Міла глибоко зітхнула. Андрій зрадив її двічі. Вона випросталась. – Вітаю, Андрій. Ти впорався із завданням. Я сподіваюся, що твоє життя буде прекрасним. – Вона знову глибоко зітхнула. – А тепер забирайся!