Колектив авторів - Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар

Об’єктивна сторона виражається в:

- ухиленні від обстеження осіб, хворих на венеричну хворобу;

- ухиленні від лікування осіб, які контактували з хворим.

Ухилення від обстеження може проявлятися у відмові прийти до медичного закладу для проходження відповідного обстеження особою, щодо якої є достатні дані про те, що вона хвора на венеричну хворобу. Достатніми вважаються дані, які повідомляють про контакт з венерично хворим, свідчення заінтересованих осіб, дані органів охорони здоров’я. Особи, які перебували у контакті (статевому, тісному побутовому) із венерично хворою людиною, зобов’язані з метою попередження захворювання пройти профілактичний курс лікування. Ухилення від лікування проявляється у навмисному невиконанні вимог, рекомендацій лікаря (неприбуття на процедури, самолікування і т. ін.). До того ж слід зауважити, що Кримінальним Кодексом передбачається відповідальність за зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

Адміністративна відповідальність за цією статтею настає лише у тому випадку, коли зазначеним особам було зроблено попередження і тільки після того, як вони продовжують ухилятися від обстеження чи профілактичного лікування. Попередження робиться органами охорони здоров’я, в цьому випадку - це районні консультації, лікарні, шкірно-венерологічні диспансери і т. ц.

Суб’єктами правопорушень, передбачених коментованою статтею, є особи, щодо яких є достатні дані вважати їх хворими на венеричну хворобу, та особи, які контактували із венерично хворими і потребують профілактичного лікування.

Суб’єктивна сторона: прямий умисел. Особа знає, що їй потрібно пройти обстеження чи почати профілактичний курс лікування, її про це попереджали відповідні органи охорони здоров’я, але вона навмисно не виконує необхідних дій. До того ж мотиви можуть бути різними (нестача грошей на лікування, переконання, що вже нічого не допоможе, сором, небажання повідомлення такої інформації навіть лікарю, та ін.), але для кваліфікації вони не мають значення.

Порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів, порядку контролю за безпекою та якістю донорської крові, її компонентів, препаратів і відповідних консервуючих розчинів, порядку обміну донорською кров’ю, її компонентами і препаратами та вивезення їх за межі України, порядку медичного обстеження донора перед здаванням крові та її компонентів -

тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 45-1 згідно із Законом України № 352-XIV від 23.12.98 p.]

Об’єкт: встановлений порядок взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів.

Такий порядок регулюється Законом України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.1995 p., Основами законодавства України про охорону здоров’я, Постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. про затвердження Порядку заготівлі і зберігання власної крові та (або) її компонентів, а також крові та (або) її компонентів, отриманих від інших донорів, за особистий рахунок, та іншими нормативно-правовими актами.

Донорство крові та її компонентів - добровільний акт волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях. Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження, і в якого немає протипоказань, визначених Міністерством охорони здоров’я України. Особи, хворі на інфекційні хвороби, що можуть передаватися через кров, або інфіковані збудниками таких хвороб, можуть залучатися до виконання донорської функції лише у разі подальшого використання отриманих від них крові та (або) її компонентів виключно для проведення наукових досліджень, виготовлення діагностику мів та інших продуктів, що не призначаються для введення реципієнтам.

Здача крові для лікувального застосування здійснюється громадянами добровільно. Забороняється взяття донорської крові примусово, а також від людей, захворювання яких можуть передаватись реципієнту або заподіяти шкоду його здоров’ю. Органи і заклади охорони здоров’я при сприянні власників і керівників підприємств, установ та організацій зобов’язані всебічно розвивати донорство. Донорам надаються пільги, передбачені законодавством України. Спеціалізовані установи та заклади переливання крові, відповідні підрозділи закладів охорони здоров’я, повинні забезпечити ведення реєстрів донорів, що мають містити паспортні дані кожного донора, дані про наявні або перенесені ним захворювання (зокрема й ті, що можуть передаватися через кров, її компоненти та препарати реципієнтам), дати та об’єми давання донором крові та (або) її компонентів, сфери можливого їх застосування тощо. Порядок ведення цих реєстрів, обміну даними між ними та порядок виключення донорів із зазначених реєстрів встановлюється Міністерством охорони здоров’я України. Ведення Національного реєстру донорів крові та її компонентів забезпечується Міністерством охорони здоров’я України.

Об’єктивна сторона виражається у порушенні встановленого порядку:

- взяття донорської крові та (або) її компонентів і препаратів ;

- переробки донорської крові та (або) її компонентів і препаратів ;

- зберігання донорської крові та (або) її компонентів і препаратів;

- реалізація донорської крові та (або) її компонентів і препаратів;

- застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів,

- контроль за безпекою та якістю донорської крові, її компонентів, препаратів і відповідних консервуючих розчинів;

- обмін донорською кров’ю, її компонентами і препаратами ;

- вивезення їх за межі України;

- порядок медичного обстеження донора перед здаванням крові та її компонентів.

Взяття крові та (або) її компонентів у донора дозволяється лише за умови, що здоров’ю донора не буде заподіяно шкоди. За особистим визначенням донора давання крові та