Сергій Вікторович Мирний - Чорнобильська комедія

…З-під бічних листів броні — повільно, з вурчанням — виходять дві пари додаткових коліщат… БРДМ стає схожим на металеву гусінь. Повільно переповзає рів…

…«Жигуль» виїздить з лісу. Тисне півтори сотні кілометрів на годину, перелітає над вибоїнами в асфальті… Вітер свистить в трубах килимів.

…А броник — застиг перед річечкою… Погоні кінець…

…За «жигулем» — вже кілометри пустої траси. Перед ним — теж…

…Коля, як білка, пробігає дахом броника назад — гайковий ключ в руці. Зістрибує, за ним Сергій…

…Задоволена пика мародера…

…Зігнувшись, Коля й Сергій щось відкручують ззаду. Розводять у боки півкола невеликих броньових листів, — оголюючи отвір чималої труби…

Броник обережно в’їжджає в воду — зразу на глибоке — і… пливе. Водомет-рушій прокачує воду, викидає її з труби назад, — і реактивна енергія цього товстого шумуючого струменя штовхає броник — вперед, вперед… Бойова розвідувальна дозорна машина упевнено форсує «водну перешкоду».

…«Жигуль» огинає поворот дороги — і перед ним… ніс і передок БРДМа! — він з ревом видирається на трасу, наполовину загородив її своїм броне-тулубом…

Виск гальмових колодок «жигулів» — кермо вбік…

Броник видирається на трасу — ну, ще трохи!

«Жигуль» гарячково розвертається.

БРДМ — раптом осів, зслизнув вниз… Під тоннами його маси насип подавсь, просів, — щебінь летить з-під коліс, мотор реве, газує…

«Жигуль» майже розвернувсь. Миттєва зупинка, ще один виверт руля — і…

БРДМ стоїть на шосе.

Кілька секунд — і «жигулі» втечуть від нього по трасі… Стирчить труба килима з заднього вікна.

Рука Сергія на чорному «дзьобі»-перемикачі — із клацанням прокручує всі положення… До кінця.

БРДМ дає залп дротиками.

Жовті, у палець товщиною, загострені сталеві списи косо встромляються з усіх боків навколо «жигуля» — як дощ бризнув.

Жовтий спис втикається перед лобовим склом, і перед очманілим водієм розгортається сам собою прапорець… «ЗАРАЖЕНО».

Розправляються навколо «жигуля» прапорці — «ЗАРАЖЕНО»…

БРДМ скрегоче коробкою передач, і — неквапливо, неминуче, як відплата, — зрушує з місця.

У мародера здають нерви: відкриває двері, випадає в пил узбіччя, підхоплюється, кидається до обриву над рікою, зістрибує з нього вниз, пірнає у воду — у бистрину Прип’яті…

МАРОДЕР (вигрібає різкими, відчайдушними змахами рук): Бр-р-ре-е-ешеш — не візьмеш!..

Збільшуючись у розмірах, броник горою насувається на «жигулі» — невідворотний, як відплата…

У кабінеті Урядової комісії.

ГОЛОВА КОМІСІЇ (рішуче): Ці неподобства треба скінчати!

ГЕНЕРАЛ (киває, згоджуючись): Так точно!

Грабунки в зоні треба припинити!

ГОЛОВА КОМІСІЇ: Лебедині що? Нижче 0,7-ми так і не відмили?

Генерал заперечно хитає головою.

Рухається, мов гора, могутній IMP…

…його величезний бульдозерний ніж, відполірований до дзеркального блиску, наближається невблаганно, як смерть…

…до обійстя, дому Оксаниного роду.

Будинок, зрубаний на століття її предками — з вікового дубу, що навіть у сирій землі, коли з нього роблять фундамент — підвалини — лежить могутньо і міцно віки… І віковічний тим більше, коли він над землею, обшитий зверху дошками, обмазаний — для себе ж, своїх дітей, онуків, пра-пра-пра- (хто там зна?)…

…Бездушна залізна потвора насувається…

…Стоїть дім…

Дерево — і метал…

Падає вниз блискуче, дряпане дзеркало ножа ІМРа…

…На узліссі за городом, непримітна, невидима відразу — партизанка-лісовичка! — Оксанина бабуся, відхилюючи гілку вереску рукою, дивиться…

…на свій дім.

…От IMP наїхав своїм сталевим ножем на будинок… Уперся…

І — заревів, заскріб гусеницями, заборсав… Задзвеніла шибка од вібрації…

БАБУСЯ (несхвально крутить головою): Не встежила стара — розсохлась шиба…

І — затих IMP. Нічого не зміг. Міцно зроблений будинок.