Кен Фоллетт - Ніколи, Кен Фоллетт

зодягнений по-діловому: темно-синій костюм і смугаста краватка. В Овальному кабінеті він бував нечасто. Полін запитала:

— Щось трапилося?

— Так, — відказав він, сідаючи навпроти.

Мілт забув на дивані свій шалик. Джеррі підняв його й повісив на бильце.

— Сьогодні до мене в офіс приходила директорка школи.

Джеррі не зовсім відійшов від практики. Колишня фірма виділила йому невеличке, зате розкішне приміщення на одному поверсі з партнерами, офіційно — для роботи доброчинного фонду. Однак нерідко він, неформально й безкоштовно, надавав там консультації. Для компанії мати в себе чоловіка президентки було величезною перевагою. Полін ця ідея не вельми подобалась, але вона вирішила не конфліктувати.

Перепитала:

— Міз Джудд? Ти не казав, що вона мала зайти.

— Бо й сам не знав. Вона записалася на прийом під старим прізвищем: Дженкс.

Полін однаково нічого не розуміла. Утім, це не головне.

— У Піппи знову неприємності?

— Схоже, вона курить марихуану.

Полін отетеріла.

— У школі?

— Ні. За таке її б негайно відрахували. У них сувора політика, без найменших винятків. Не все так погано. Вона курила не на території школи, а в позаурочний час — коли ходила на день народження до Сінді Райлі.

— Але міз Джудд якось про це дізналась і змушена повідомити нам, хоч насправді жодних правил Піппа не порушувала.

— Саме так.

— Трясця. Чого діти не можуть із втішних опецьків одразу ставати відповідальними дорослими, без оцього бридкого перехідного віку?

— Дехто стає.

«Як-от сам Джеррі», — подумала Полін.

— І що міз Джудд хоче від нас?

— Щоб Піппа більше не курила трави.

— Добре, — сказала Полін, хоча сама думала: «І як це зробити? Я не можу примусити її навіть не розкидати шкарпеток, а складати їх у кошик із білизною».

Почувся голос Мілта:

— Перепрошую, я забув шалик.

Полін налякано озирнулася. Не чула, щоб відчинялися двері.

Мілтон забрав шалика.

Зазирнула Ліззі й промовила:

— Містере Ґрін, може, вам кави або ще чогось?

— Ні, дякую.

Помітивши Мілта, Ліззі спохмурніла.

— Пане віцепрезиденте, я не бачила, як ви зайшли! — Вона мусила бути чемна з гостями Овального кабінету, але їй не сподобалося, що хтось потрапив сюди без її відома. — Сер, я можу чимось вам допомогти?

Полін замислилася, чи багато встиг почути Мілт із її розмови з Джеррі. Навряд. Та й уже нікуди не дінешся.

Замість пояснення, Мілт підняв шалик.

— Даруйте, що перебив, пані президентко.

І поквапився до виходу.

Ліззі була збентежена.

— Пані президентко, мені дуже прикро.

— Ви не винні, Ліззі, — відказала Полін. — Ми перейдемо в резиденцію. Де Піппа?

— У себе — виконує домашнє завдання.

Секретна служба завжди знала перебування кожного й інформувала Ліззі.

Вийшовши разом з Овального кабінету на призахідне сонце, Полін та Джеррі попрямували до Резиденції звивистою доріжкою трояндового саду. Там піднялися на другий поверх у кімнату Піппи.

Полін зауважила, що плакат із білими ведмедями в головах ліжка поступився місцем знімку молодого красеня з гітарою — мабуть, великої зірки, хоч Полін і не знала, хто це.

Одягнена в джинси й світшот, Піппа сиділа, схрестивши ноги, на дивані перед ноутбуком. Підвела голову й спитала:

— Що?

Полін сіла на стілець.

— Сьогодні до тата приходила міз Джудд.

— І чого вона хотіла? З вашого вигляду бачу, прийшла зі шкандалем.

— Вона каже, ти куриш траву.

— Та бляха, звідки б вона про таке довідалася?

— Спокійніше. Певно, мова про день народження Сінді Райлі.

— Яка гнида вже їй настукала?

Полін подумала: «Як можна видаватися такою милою і розмовляти так грубо?»

Джеральд лагідно сказав:

— Піппо, це неправильне запитання. Байдуже, як про це дізналася міз Джудд.

— Її не має обходити, що я роблю після занять.

— А вона вважає інакше, і ми з нею згодні.

Награно зітхнувши, Піппа закрила ноутбук.

— І що мені тепер робити?

Полін згадала, як народжувала доньку. Так мріяла про дитину, але ж як це було боляче. Ось і зараз: вона любить її всім серцем, але ця любов завдає страшного болю.

Піппі відповів Джеррі:

— Не кури марихуани.

— Тату, її всі курять! Вона легальна у Вашинґтоні й іще в половині світу.

— Це шкідливо.

— Не так, як алкоголь. А ви вино п’єте щодня.

Втрутилася Полін:

— Згодна. Але школа це забороняє.

— Там нічого не тямлять.

— Тямлять, а коли б і не тямили, це нічого не змінило б. Існують правила. Якщо міз Джудд вирішить, що ти погано впливаєш на учнів, то матиме підставу відрахувати тебе. А так і буде, як не виправишся.

— Мені байдуже.

Полін підвелася.

— Мені, мабуть, теж. Ти в нас тепер доросла, і я більше не здатна захищати тебе від наслідків твоїх же помилок.

Піппа, схоже, налякалася. Такого вона не очікувала.

— Про що ти?

— Якщо вилетиш зі школи, навчатимешся вдома. Безглуздо відряджати тебе в іншу школу, де матимеш ті самі проблеми. — Полін не планувала казати це, але тепер розуміла, що таки потрібно. — Наймемо репетиторів, котрі готуватимуть тебе до іспитів тут. Тобі бракуватиме друзів, але нічого страшного. Вечорами зможеш виходити з дому під наглядом, але за умови, що добре поводитимешся і старанно навчатимешся.

— Так нечесно!

— Це називається сувора любов. — Полін глянула на Джеррі: — У мене все.

Він сказав:

— Я ще побуду трохи з Піппою.

Подивившись на нього впродовж декількох ударів серця, Полін вийшла з кімнати.

Попрямувала до спальні Лінкольна. Нею користувалася, коли лягала пізно або вставала рано, щоб не тривожити сон Джеррі — тобто зазвичай.

Звідки ця гризота? Піппа поводилася нахабно, тому Полін говорила з нею суворо. А ось Джеррі зостався з донькою, мабуть, щоб заспокоїти після того, як на неї нагримала мати. Немає згоди. Та хіба вперше? Від самого початку стосунків Полін дивувалася, як часто їхні погляди збігалися. Одначе зараз, пригадуючи минуле, усвідомила, що через Піппу вони частенько сварилися.

Почалося все ще до її народження. Полін хотіла, щоби пологи були якомога природнішими. Джеррі ж наполягав на найсучаснішому пологовому будинку з найдосконалішою апаратурою, відомою медицині. Вчинили, як прагла вона, і Джеррі, хоч і ненадовго, погодився на домашні пологи, та щойно перейми посилилися, негайно викликав швидку. Полін була занадто виснажена, щоби пручатися. Хоч і почувалася зрадженою, через велике бажання мати дитя не стала сперечатися.

Невже