Mihael Fartush - Чорна прірва, Mihael Fartush

- Ви спілкуєтеся з ним виключно через телефон? - запитав Джеймс.

- Так, у нього телефон інспектора.

- Є можливість передати йому це, - Джеймс виклав на стіл портативну рацію. - Мобільний зв'язок не завжди надійний.

- Я не знаю, як це зробити, - розгубився Альберт.

- Гарольд віднесе йому, - Джеймс кивнув у бік пілота вертольота.

- Ви ж сказали, що це не небезпечно, - зблід Гарольд.

- Заодно Краник переконається, що ми поступово виконуємо всі його вимоги. Нехай продовжує думати, що ми готові на все, - не звертаючи уваги на зауваження Гарольда, продовжував Джеймс.

- Я не піду туди, - заартачився Гарольд. - А якщо він мене теж візьме в заручники або навіть уб'є?

- Будьте чоловіком, зрештою. Ви військовий пілот, а поводитеся немов залякана жінка. Ви не будете з безпосередньо контактувати, між вами будуть масивні грати. Ви покладете рацію, поговорите з ним і підете.

- Про що я можу з ним говорити? Він негідник.

- Ось про це і поговоріть. Якщо вам вдасться переконати його здатися, я порушу питання про грошову премію і додаткову відпустку для вас.

- Так би одразу й сказали, - із розгубленим виглядом промовив Гарольд. - Я готовий.

- Де ж, зрештою, ваше начальство? - невдоволено пробубнив Джеймс. - У вас надзвичайна ситуація, а на робочому місці нікого немає.

- Роланд уже має бути, - промямлив Альберт.

- Непорядок. Більше немає часу чекати. Почнемо операцію. Телефонуйте Краніку і повідомте, що ми відправляємо Гарольда з рацією.

- Ви хочете, щоб ми відкрили камеру і Краник вийшов у коридор?

- Так, у коридорі його легше дістати.

Перед останніми ґратчастими дверима Гарольд зупинився й акуратно поклав рацію на підлогу. Потім двері в камеру було відчинено і Кранік, прикриваючись тілом інспектора, вийшов назовні.

- Радий тебе бачити, Гарольд. Скільки років, скільки зим, - вигукнув Міхал, натягнуто посміхнувшись. - Сподіваюся, вертоліт уже на місці, на нас чекає захоплива подорож за кордон. Адже ти часто буваєш за кордоном?

- Тільки по службі, - сухо відповів Гарольд, опускаючи голову. - Я приніс тобі рацію, з нею буде простіше спілкуватися з владою.

- Похвально, Гарольде, ти став шанованою людиною в цій системі. Ти зрадив нас, наші ідеї, нашу свободу, наш рух.

- Ви самі себе зрадили. Треба було потроху домовлятися з владою, а не погрожувати їй.

- З тими, хто не розуміє тебе і вважає другосортним, неможливо знайти спільну мову. Але справа не в цьому. Я прагну свободи, і ти допоможеш мені. Вертоліт на даху?

-Так. Він готовий, - збрехав Гарольд, уникаючи погляду Краніка. - До Мексики пального вистачить.

- Чудово. Незабаром ти приєднаєшся до моєї команди, - Міхал невизначено хихикнув. - А тепер повертайся до своїх.

- Ти робиш помилку і маєш зрозуміти, що держава не любить програвати і вона зробить усе, щоб залишитися непереможеною. Адже ти сам чудово розумієш, що вони не зупиняться ні перед чим, щоб тебе знищити.

- Так ось що! Вони завербували тебе, щоб умовити мене здатися. Передай їм, що я буду йти до кінця.

- Послухай, Міхале, уже двоє говорять тобі про дурість твого вчинку, - втрутився мовчазний Віктор.

- Я буду слухати тільки голос свого розуму і вчиню по совісті, - різко відрізав Краник і знову звернувся до Гарольда. - Повертайся, я не хочу, щоб ти став першою жертвою.

- Він ні в яку не хоче здаватися, - доповів Гарольд Джеймсу після повернення. - Налаштований рішуче. Якщо це той Краник, якого я знав, то він справді не зупиниться ні перед чим.

Джеймс, залишаючись холоднокровним, не здивувався такій реакції.

- Дякую, Гарольде, ви вже зробили половину справи. Тепер слухайте мене уважно: усе, що я казатиму далі вголос, не є правдою, тому не реагуйте так болісно.

Раптово двері камери з глухим стуком зачинилися. Тепер Міхал опинився із заручником у коридорі, позбавлений можливості сховатися за масивними броньованими дверима.

- Що ви робите? - злякався він, його голос тремтів від нервозності. - Відкрийте негайно двері камери, я тут абсолютно незахищений! Це ваш план!

Відчинилися ґратчасті двері, що заважали Кранику забрати рацію. Щойно він зробив крок уперед, міцно стискаючи руку Віктора, ґратчасті двері теж зачинилися, тим самим ще більше віддаливши злочинця від місця його відсидки.

- Заспокойтеся, Міхале, ви ж прагнете свободи, і це ваші перші кроки до неї. Обіцяю вам, як офіцер, ви безперешкодно сядете у вертоліт і приземлитеся в Мексиці.

- Я вам не вірю, ваші гарантії - це порожнє місце.

- Дивіться, я теж здатний засумніватися в тому, що ви відпустите Гарольда і Віктора, щойно ступите на чужу землю. Проте я вам довіряю, так довіртеся і ви мені.

- Ви не виконали всі мої вимоги до кінця, - пішов ва-банк Краник. Де бронежилет, каска й автомат із двома магазинами.

- Навіщо вам автомат? Хіба ви маєте намір когось убивати? У вас є пістолет. Цього цілком достатньо.

- Він потрібен мені. Якщо не дасте, я вб'ю Віктора. Мені втрачати нічого. Крім того, бронежилет має бути армійським, якісним, а не тим, що продають у магазинах стрілецької зброї.

- Буде вам бронежилет і автомат. Тільки не треба нервувати. Що ще?

- Коли я вийду з Віктором, біля дверей має перебувати лише Гарольд. Якщо я побачу когось стороннього, то вб'ю інспектора.

- І чорт із ним, - ледь чутно пробурмотів Джеймс, щоб ніхто не почув.

- Звичайно, нікого не буде. Тільки я і Гарольд, я буду беззбройний. Хочете відпустити Віктора, а я стану вашим заручником.

- Ні, ви проникливі й розумні, і, можливо, володієте прийомами рукопашного бою. До такої авантюри я не готовий. Дайте мені в заручники ще Альберта.

 Альберт, що стояв поруч із Джеймсом, раптово зблід, але Джеймс, помітивши це, заспокоїв його своєю відповіддю Краніку.

- Навіщо вам два заручники? З ними буде більше клопоту. Моя умова: відпустіть Віктора, і я стану вашим заручником. Зрештою, я обіймаю вищу посаду. Якщо не згодні, залишимо все як є.