Mihael Fartush - Чорна прірва, Mihael Fartush

 - Чорт із вами, - вилаявся Міхал. - Це не настільки принципово. У коридорі має перебувати тільки Гарольд. Вашу присутність я розціню як невиконання моїх вимог.

- Обіцяю вам, що буду беззбройний і не наближатимуся. Мені теж потрібні гарантії, що ви не зробите чогось непередбачуваного. Я виконую всі ваші умови, але є речі, якими я поступитися не можу.

- Ви ще нічого не виконали. Коли буде бронежилет і автомат? Мені не терпиться сісти у вертоліт і полетіти звідси.

Роланд усе ж встиг вчасно. Він представився Джеймсу і чекав подальших вказівок.

Джеймс кинув на Роланда докірливий погляд і суворо вимовив:

- Чому ви дозволили Віктору потрапити в камеру смертника, та ще й зі зброєю? Ви усвідомлюєте, що цей проступок обернеться для вас серйозними наслідками?

  Роланд анітрохи не зніяковів, він оцінювально подивився на офіцера і крізь зуби процідив:

- Я не давав жодних дозволів. Мене взагалі у в'язниці не було і Віктора з часу останньої інспекції я не бачив. Хтось із моїх підлеглих вирішив зіграти проти мене в брудну гру, і я розберуся з цим. Хто перебував на посту в цей час? - поцікавився він у Альберта.

- Відкладіть свої внутрішні розбірки на потім, - перебив його Джеймс. - Зараз є важливіші справи. У нас є заручник, якого ми маємо врятувати, і злочинець, якому ми зобов'язані перешкодити здійснити свій план.

- Я чекаю від вас вказівок.

- Вам необхідно негайно покинути приміщення. Біля дверей залишуся я і Гарольд.

- Вибачте, - вимовив Роланд із ноткою невдоволення в голосі, наказовий тон опонента йому не подобався. - У якому сенсі? Ви справді плануєте випустити Краніка за межі в'язниці?

- Це вас не стосується, що я робитиму, - відрізав Джеймс. - Виконуйте мої накази, інакше вам загрожують ще серйозніші неприємності. - Скоро прибудуть кілька снайперів, і я вирішу, де їх розмістити, щоб Краник нічого не запідозрив. До речі, де бронежилет і автомат? Мені потрібно, щоб злочинець зберігав спокій і ні про що не здогадувався.

За півгодини Міхал одягнувся в новий масивний бронежилет і взяв у руки автомат. Тепер він був озброєний до зубів, становлячи ще більшу загрозу. Він зовсім забув, що вимагав ще каску, що лише тішило Джеймса. Взагалі спектакль, що відбувається, мало турбував Джеймса, він рішуче вів гру, впевнено рухаючи свої фігури на шаховій дошці.  Снайпери були розміщені так, що Краник не зміг би їх помітити. Вирішальний момент битви настав. Ґратчасті двері одна за одною почали відчинятися, наближаючи Краника до довгоочікуваної свободи. Коли останні двері з маленьким віконцем відчинилися, Міхал, прикриваючись тілом Віктора, вийшов у хол. Він став насторожено озиратися на всі боки, уважно вивчаючи обстановку і намагаючись знайти поглядом сторонніх. Перед ним за кілька метрів перебували тільки Джеймс і Гарольд. У той час як Джеймс зберігав незворушну маску спокою, очі Гарольда металися, видаючи його тривогу. Ще б пак, Міхал був щедро озброєний, а якщо врахувати, що він вважає Гарольда зрадником, то останній мав усі причини для хвилювання.

- Ласкаво просимо на свободу, - вимовив Джеймс із посмішкою. - Ви можете переконатися, ні в мене, ні в пілота немає зброї. Не будемо гаяти час. Ми супроводимо вас на дах, де вже чекає вертоліт.

 Краник безладно крутив головою, намагаючись розгледіти сторонніх. Усе йшло настільки гладко, що в це важко було повірити.

- Я дав вам слово офіцера, що тут нікого немає. Можете не хвилюватися.

- Ваші слова офіцера для мене нічого не значать, - парирував Міхал, стримуючи гнів. - Ви легко їх вимовляєте і ще легше порушуєте. Де вихід на дах?

- Йдемо, до сходів усього метрів п'ятдесят.

- Ви йдете попереду, Гарольд позаду на безпечній відстані. І пам'ятайте, будь-який ваш незграбний рух, і Віктор отримає кулю.

- Як скажете, - байдуже промовив Джеймс. - Даремно ви мені не довіряєте. У мене є дозвіл начальства вас випустити за кордон. Ходімо.

 Він упевнено відвернувся від Краніка і, злегка обернувшись, махнув рукою. Цей малопомітний помах рукою означав для снайперів виконання бойового завдання. Високо над ними снайпер, що сховався під стелею, завмер, тримаючи на прицілі голову Краніка і чекаючи свого часу.

 Пролунав оглушливий постріл, потім пролунав ще один. Другий снайпер також привів у дію своє смертоносне знаряддя. Усе це сталося так стрімко, що Гарольд, який стояв усього за кілька метрів від Краніка, навіть не встиг злякатися. Міхал раптово впустив пістолет і почав повільно опускатися на підлогу. Кров потоками залила його волосся й одяг. Паралельно з ним на підлогу також повільно став опускатися Віктор. Спочатку ніхто не зрозумів, що сталося, і тільки Джеймс проникливим поглядом помітив червоні плями на одязі Віктора, але це не могла бути кров Краніка. Кілька людей відтіснили Гарольда вбік і кинулися до двох безжиттєвих тіл.

Перший снайпер майстерно виконав своє завдання, Краник був мертвий, до того ж одразу ж, як тільки куля встромилася йому в голову. Проте Джеймс наказав зробити контрольний постріл. Але що сталося з другим снайпером? Чому його куля наздогнала Віктора.

 Джеймс байдуже дивився на два тіла.

- Так і запишемо в рапорті: заручника врятувати не вдалося.

- Ви його вбили, - обурився Роланд. - Куля влучила просто в серце. Значить ваші снайпери не такі вже й професіонали.

 Альберт, який підійшов, намагався промацати пульс у Віктора. На мить йому здалося, що той ще живий і його можна врятувати.

- Дивіться він дихає, він дихає, - кричав він, намагаючись привернути увагу.

- Він мертвий. Запросіть сюди лікарів. Дві карети швидкої допомоги стоять біля входу до в'язниці. Нехай підтвердять смерть цих двох людей, - наказав Джеймс без жодних емоцій.

- Ви чудовисько, - не вгамовувався Роланд. - Ви віддали наказ пристрелити Віктора. Але навіщо?

- Ви говорите занадто багато, - не втримався Джеймс. - Я не втручаюся у вашу роботу, не лізьте в мою. У нас теж бувають помилки. До речі, готуйтеся.  Скоро прибуде група агентів ФБР, щоб затримати вас і всіх охоронців, які перебували тут. На вас чекає трибунал. У смерті Віктора винні ви, а не я. Я лише виправляв те, що ви накоїли.