Еллі Гарус - Роза для Клелії, Еллі Гарус

Глава 8. Тримати порох сухим

Сніг шумить за вікном позашляховика. Ні слова більше, ні слова з пам'яті... Вона залишиться непорушною, замріяною й упевненою у тому, що розпочалося. Пробач свою доленьку, Клелія. Найбільше її займало, якби не настав той момент, коли пристрасть до свободи зробить із неї раба. «Постукай по дереву!»

Не існувало нічого, чого б вона охочіше бажала. Якщо ти вільний – Світ у твоїх руках. «Який Світ? Реальний? Де триває невпинна боротьба за місцем під сонцем? Де людей губить й ламає система? Де правда раптом стає брехнею, а брехня – правдою? Тож, який Світ? Темряви чи світанку?» Є речі, які ми просто не розуміємо, а щось так, можливо, ніколи й не дізнаємось.
Трапляється гарячкуєш на сліпій емоції, бо – те, що ти хотів, насправді не те, що тобі треба. Розчаровуєшся світом та його божевіллям. Ти віриш, що біль ніколи не мине. Ти бажаєш піти з досвідом на своїх плечах, бо остання надія згасла. Та коли ти дійдеш до фінішу свого шляху, озирнешся назад, згадаєш, як тяжко було, здавалося, що це ніколи не скінчиться, то на диво знайдеш у собі сили розпочати спочатку. Ти згодом навчишся жити, навіть якщо надія зробить свій останній подих. Ти сміятимешся коли-небудь над болем. Аж коли-небудь... Горезвісне коли-небудь. Світ шепоче, все мине.

 Увесь зворотний шлях Клелія таємно спостерігала за Монтеєм крізь дзеркало заднього виду. Він стримане веде авто й тихо підспівує радіо. Що чекає їх надалі? Вона очікує на підсумок з нетерпінням. У нього вийде, у Клелії тепер, після того, як вона мала нагоду провести з ним час, щоб його пізнати, не виникало заперечень й сумнівів. Монтей багатогранний, хоча й не згоджується з тим через скромність. Стефано знався на людях. Він бачить світ із безлічі сцен та Клелія має спрагу також взяти участь в останній грі.

– Спочатку я сам розберуся, добре?

 Він, схоже, зробить усе аби мінімізувати її участь у тому. Не звертаючи уваги на прохання називати її новим ім'ям, однаково, між собою, Монтей називав її Клелія, коротше – Клел. Воно їй більш пасувало на відміну від скорочених – Лі, Лілі та нового Фідес. Вона попередила, що скоріш за все вони побачаться не скоро, їй треба залягти. Дзвонити буде сама у разі необхідності. Монтей погодився. Роботи в нього досить. Впритул підібратися до Буре́ і як той не буде очікувати – завдати вирішального удару.

 «Скільки часу мені залишилося сидіти біля склепу? Правильно! Кількість часу залежить від настрою боса». Клелія остерігається викриття, якщо він завчасно дістане підвіску. Він докаже їй зворотне, – те краще, ніж ставити її душу на карту, чим обґрунтує та підкріпить свою значущість у її очах, що на Монтея можна покластися. Він завше діє якісно, швидко й непомітно. Він знає про свої можливості, про шанс, яким має скористатися. Не дарма він забрав з квартири її записник, погортав і виявив на його сторінках цікаві малюнки, те стало йому в пригоді.

 

* * *

Щедрик лунає зусюди. Майорить та заманює ароматами смаколиків різдвяне містечко. Та очі людей виблискують не від очікування свята. Вони чекають чогось монументально категоричного.

Під кінець морозного тижня Тео пригостив охоронця кладовища Брауча запашним глінтвейном для зігрівання. Розпили гуртом за жвавою бесідою. Старого майже відразу схилило до сну і через п'ять хвилин він вирубився до самого ранку. Розбуркав його Монтей на світанку, і той, ясна річ, не второпав, що заснув не від втоми. Монтей побажав йому гарного дня і залишив півпляшки глінтвейну, але вже чистого, без снодійного, й хутчіше поїхав додому. Розігріта піца і лате з кавоварки вгамували голод, але ковтнув він усе без задоволення. То дрібниці, адже понад усе його турбував вдало добутий вночі скарб. Скрипка Клелії та підвіска.

Вдома Тео досконально її оглянув: срібна, у формі скрипки з квітковим орнаментом на верхній деці. Монтей знайшов ледь помітний отвір під ґудзичком й відкрив її за допомогою шпильки. Кришка миттю зсунулася, у підвісці було вмонтоване маленьке люстерко. Монтей заглянув у нього та замість власного відображення побачив лице Деметри. Жінка йому приємно усміхалася. Ані подиву, ані сумніву не викликало у нього поява Деметри. А от саме надприродне явище підштовхнуло чоловіка на думку, що підвіску, скоріш за все, поцупили через потойбічну властивість люстерка. Дізнатися б, що це за сила така? Монтей вирішив, що воно показує, мабуть, таємні бажання або ж майбутнє? Що ж тоді для Клелії підготував Стефано?! Схоже вона побачить у люстерці щось своє, те, що тільки їй буде зрозуміло.

 Монтей замріяно підійшов до шафи й глянув на портрет Клелії, той самий, написаний олівцем, який він забрав з її квартири й повісив на двері на знак того, що жага свободи непереборна. Покійний Стефано мислив завбачливо.

  – Де б ти не був, Стеф, знаю, що чуєш і бачиш мене. Я про все подбаю.

Тео більше не заглядав у люстерко. Закрив та сховав підвіску. Все виглядало як було.

 

* * *

 

Вночі коли у «Майстерні» стихали заклопотані голоси, Клелія діставала скрипку й при танку вогню свічок починала грати. Влада музики у її виконанні варта смерті. Вона підкорялася Клелії з перших уроків й від тоді захищала її ментальне здоров'я. Мелодія колискова, ту що грав Монтей на гармошці. Лине тягуча, незбагненна, до такої міри зворушлива, що стриже болючі спогади на серці й омиває, щоб допомогти знайти вихід із темряви. Зараз можна скинути броню й усе виплакати. Волай, стогни, ніхто не бачить, й не сипле у вуха запитання. Ллється світло музики й демаскує її справжня – із крові та плоті, віддала кожен крок шляху заради свободи.

Від завтра світ зміниться, адже не матиме снаги йти шляхом розрухи. Схиблені на пануванні стануть ще більш схибленими. Бунтівники вчинять переворот й нову революцію. Загинуть тисячі. Стануть героями сотні. Втікатимуть зрадники. Ворогів повільно, але здолають. Трагічна постанова за один день перевернеться. Про те була мелодія колискова, яку грала Клелія у кімнаті без вікон. Хіба вперше в житті вона раділа, що не мала тут отворів, аби не бачити на що перетворюється Барбекат та суспільство. Те що відбувається в державі, дуже подібне до того, що відбувалося у маєтку Буре́. Злодіяння, хтивість, брехня, потім розбрат, а зараз самосуд від постраждалої сторони. Тим переворотом скористається рицар Монтей, щоб почати розправу над Буре́. Між іншим, про це Клелія ще не знає.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍