Деріка Лонг - Потраплянка для мажора , Деріка Лонг

— Хіба ми не домовлялись з тобою про те, що ти будеш жити з Вовою ? — її голос стає погрозливим. Очі збільшуються в розмірах та вдивляються мені прямо в душу. — За що мені тільки така донька ?

Мама сідає на стілець. Бере в руки пляшку з коньяком, і замість того щоб налити алкогольний напій в бокал. Починає пити з самої бутилки.

Музика галасить. Через крики незнайомих мені людей, важко почути навіть своє дихання. Я сідаю поруч з мамою, а сльози ледве тримаються на моїх віях.

— Мамо, невже не можна якось інакше вирішити ситуацію ? — витираю рукою мокру щоку. — Неможливо витримати спільне життя з бандитом. Його холодні дотики до мого ніжного тіла, вбивають в мені надію на щасливе життя. — схиляю голову і продовжую говорити. — Мене врятував Женя, тож він знає як діяти …

— Віскарь закінчився, — з цигаркою в руках до кухні заходить батько, який начебто мав бути на роботі.

Мені дуже хотілось побачити батьків, але на мене навіть не чекали.

Тато обдивляється мене з ніг до голови, ніби не впізнає рідну доньку. Хоча…

Дійсно, я не рідна дитина для своїх батьків. І попри всі роки нашого життя, нам так і не вдалось віднайти спільну життєву дорогу та  побудувати сімейні, надійні звʼязки.

— Оо, а ти чого тут ? — він нахиляється до мого обличчя. А різкий запах алкоголю, одразу пʼянить мене.

— Все, більше немає мені про що з вами говорити, — я підіймаюсь зі стільця.

— Ану стояти ! — батько не хоче мене відпускати, і бере за руки.

Не можу повірити своїм очам, коли починаю чути важкі кроки. Попри музику, яка здається, хоча б трішки стала тихішою. Мені вдається відчути кроки чоловіка.

Очі похмуро роздивляються чоловіка, який наближається до мене. Володимир геть не змінився. Але як і раніше, від його появи, моє серце тікає в пʼяти. Я дивлюсь на батьків, щоб почути від них пояснення.

Але вони мовчать, і так само здивовано дивляться на чоловіка.

— От і дружина знайшлась, — розправляє плечі та підходить ближче.

— Пробач, Вова, — мама починає виправдовуватись. — ми тут ні до чого ! Вона сама втекла , і якимось дивним чином опинилась в нашій орендованій квартирі.

— А ви бачу не сумуєте, — повертає голову до натовпу людей. Потім в руки бере пусту пляшку від алкоголю.

— Звідки у вас гроші на цю квартиру ? — запитую.

— Та як це ? — батько здивовано реагує на моє питання. — Володимир купив тебе в нас, до того ми кожного місяці отримуємо гроші за твоє перебування у нього. — чухає потилицю. — щоправда цей місяць ти нас підвела. — кусає яблуко, яке ненароком опинилось в його долоні.

— Тихо, — мама погрожує батькові своїм злісним поглядом.

— Що ? — дивлюся на них, ніби не можу повірити в те що почула.

Але я дійсно не можу повірити. Мені важко усвідомити те, про що сказав тато.

— Тобто ніхто вам не погрожував ? — але тато здається випив забагато.

— Тьфу ти, — випльовує несмачний огризок фрукта . — які погрози ? Нам Вовка договір запропонував, ми і погодились.

Володимир майже сміється. А мама хитаючись підходить до свого чоловіка, щоб закрити його вуста рукою.

— До того ж у Вови є план, щоб зруйнувати бізнес Жені, і без твого відома.

— А це вже зайве ! — бандит стискає руку в кулак. — Ваше завдання мовчки слухати мене, а не теревеняти про все, що попало. — незадоволено закочує очі. — пʼяниці. — останнє, що додає до свого речення.

Мій світ перевернувся з ніг на голову. Я очікувала будь яку правду, але вона виявилась болючою для мене.

— Ой, щось мені не добре… — тихо шепочу.

— Добре, що ти написав мені повідомлення декілька днів тому, — бандит звертається до мого батька. А потім підходить до мене та починає цілувати мою щоку.

Мені стає бридко від його дотиків, намагаюсь відійти подалі, але його руки тримають мене.

— Де ж Женя ? — подумки. — сподіваюсь з ним все гаразд.

— Яке повідомлення ? — мама втручається в чоловічу розмову. А музика позаду вимикається. Невже гості втомились від посиденьок ?

—  Я нічого не писав… — батько починає шукати свій мобільний.

— Допилися, — Вова хитає головою. — повідомлення про приїзд Меліси до вашого будинку. Я все уважно прочитав, і спланував зустріч з вами. Як добре, що ви не обманули мене, — розтягує хитру посмішку. — Хоча і не посміли б !

— Але я не писав ніякого смс, — він не встигає договорити.

— Всім руки за голову ! — в кімнату забігають люди в спеціальній формі. Якщо чесно я таке бачила лише в фільмах.

До мене прямує Женя. І відводить в іншу кімнату.

З кухня чується галас, крик. Вова опинився на підлозі, це останнє, що я помітила виходячи з кухні.

— Ти ціла ? — коханий обдивляється мене. — Меліско, цілує животик.

— Вони продали мене, — починаю плакати.

— Я все влаштував. Дізнався всю інформацію, і навіть влаштував цю зустріч. Як добре, що твій батько такий розтяпа, і випадково забув телефон у барі. Саме повідомлення від його імені допомогло знайти всі відповіді на питання.

— Ой, — через хвилювання починає боліти живіт. — мені погано.

Женя намагається заспокоїти мене, але я розумію, що втрачаю свідомість.

— Гарік ! Швидку викликай, — звідкись зʼявляється найкращий друг мого нареченого, але в мене не вистачає сил. Тож я втрачаю свідомість.