Уляна Пас - Давай одружимось, Уляна Пас

Протягом цього тижня встигаю погуляти з Нікою, зайнятись роботою у кафе і навіть запросити туди Ілону. Жінка просто в захваті від мого дітища, і це неймовірно приємно. А ще практично кожного дня я бачу Ігоря. Зранку він купує каву, і ми говоримо кілька хвилин на різні теми. Ігор - чудовий співрозмовник, і з ним мені приємно проводити час. Але все наше спілкування зводиться до нейтральних тем і мого не бажання заходити туди, куди заходити не варто. 

Максим пообіцяв повернутись вже через два дні, оскільки його відрядження трохи затягнулося. Коли він повідомляє мені це, відчуваю певне піднесення всередині. Його квартира для мене одної надто велика й холодна. Хочеться компанії і бажано її власника. 

У суботу прокидаюся доволі пізно, тому що не планую нікуди їхати. Але на мене чекає сюрприз - телефонує батько, котрий ігнорив мене практично весь тиждень. 

- Що сталося, Юле? - питає стримано, тільки-но здіймаю слухавку. 

- Це ти мені скажи! - бурчу і швидко розповідаю про ситуацію з дитячим будинком. - Як таке могло статись? Ти забув про фінансування?

- Річ у тім, що останні два місяці фондом займалася Єва, - заявляє батько, а у мене земля тікає з-під ніг. Почути таке я точно не сподівалася і тепер навіть не знаю, що сказати. 

- Ти довірив їй фонд? - мій голос тремтить від емоцій, і батько також це чує.

- Юле, це нічого не означає, - пояснює роздратовано. - У мене було багато справ, я не встигав ще й цим займатись. 

- Де гроші за два місяці, тату? Куди вона їх витратила? - стримуючи злість, питаю. Хочеться негайно поїхати до цієї клятої Єви і вирвати кілька нарощених пасм волосся. 

- Я розберусь! - бурчить злісно. 

- Чому ти не довірив фонд мені? Я ще озирнутись не встигну, а ти юридично все оформиш на свою дружину. Невже сам не бачиш, що вона знищить все, що будувала мама?! - мене накриває і хочеться розбити щось об стіну. Бажано голову Єви. 

- Я розберусь! - кидає сухо і першим завершує дзвінок. Ну що ж, більшого я і не чекала…

Розчарування просто шалене, і я не знаю, куди себе подіти. Їхати до Єви немає сенсу, гроші і так вже не повернути. Впевнена: у її колекції на кілька дорогоцінних прикрас стало більше. Ідіотка! 

Поки готується кава, міряю кроками вітальню і ніяк не виходить заспокоїтись. Треба щось робити, але варіантів немає зовсім. Телефоную Ніці і вона обіцяє приїхати найближчим часом. Не хочу бути одна, роздратування разом з розчаруванням змушує мене буквально закипати. 

Коли у двері дзвонять, я без вагань відчиняю їх, очікуючи побачити на порозі Ніку, але бачу зовсім не подругу.

- Привіт! - широко усміхається незнайома мені дівчина з темним кучерявим волоссям і зеленими очима. - Я Соня!

- Яка ще… - не встигаю договорити, тому що пам'ять різко повертається. - Соня? Сестра Макса?

- Вона сама, - киває дівчина. - Впустиш мене у квартиру, чи так і будемо розмовляти через поріг?

Відступаю вбік - і Соня проходить у квартиру, тягнучи за собою чималеньку валізу. Здається, у мене з'явилася ще одна проблема. Вбивство Єви відкладається! Тут сестричка у гості зазирнула!