Джордж Сондерс - Лінкольн у бардо

здібності до політики; не розробивши жодного плану, підштовхнув країну до великої війни; припускався непрощенних помилок і врешті-решт, розгубивши всіх друзів, упав сам.

Теґґ, там само (з лондонської «Морнінґ Пост»).

Дев’ятнадцять місяців народ, відгукнувшись на ваш поклик, віддавав своїх синів, братів і чоловіків, свої гроші. І що отримав у винагороду? Ви бодай іноді усвідомлюєте, що спустошення, горе та печаль, які проймають сьогодні нашу країну, — це ваших рук справа? Що молоді хлопці, яких понівечили, покалічили, повбивали, які на ціле життя залишилися інвалідами, постраждали через вашу слабкість, нерішучість та нестачу моральної мужності?

Теґґ, там само (з листа С. В. Оукі).

Гроші викидають на вітер, десятки тисяч людей чекають, їх просто так, без жодної мети, перегруповують, вони безцільно проходять недешевими мостами, лише для цього й зведеними, а потім повертаються назад тими самими мостами, які тут-таки й розбирають. І все це абсолютно намарно.

Тобіан Клірлі, «Листи одного юніоніста».

Якшо ти не підеш у Відставку ми підкинем павука тобі в тарілку і так тобі чортяці гаспидському нашкодим шо будеш знати шо то є ківш лиха будь ти хоч сам бог усемагутній ти потіпахи син іди до чорта і поцілуй мене в дупу і посмокчи мій хрін а мої яйці назви своїм дядьком Хером прокляття на тебе дурнуватий Ейб Лінкольн бий тебе грім вибач шо пишу тобі такі негарні слова але так треба бо ти є тільки три клятий чорномазий негр і нічого більше.

«Дорогий містере Лінкольн», за ред. Гаролда Гольцера.

Якщо моя дружина захоче від мене піти, чи можу я силою зброї змушувати її залишатися в нашому «союзі»? Особливо якщо вона б’ється завзятіше, ніж я, краще організована і рішуче налаштована від мене звільнитися?

«Голоси розділеної землі», за ред. Бейнса й Едґара (з уст П. Меллона).

Вишикуйте трупи; пройдіть повз увесь той шерег від одного краю до іншого; подивіться на кожного батька, чоловіка, брата, сина; підсумуйте у такий спосіб загальні втрати, а тоді подумайте (якщо негласно розпитати наших військових, то вони скажуть вам, що так робить кожен) про те, що цей безрадісний шерег молодих понівечених доль — то лише початок великої припливної хвилі передчасних смертей, яка скоро неминуче на нас накотиться.

Часопис «Філд-Ґезетт» (Аллентаун).

Мир, сер, сотворіть мир: саме про це благають люди ще з часів нашого Спасителя, якщо не з іще давніших. То навіщо ж нехтувати цим закликом нині? Блаженні миротворці, сказано у Писанні, і нам нічого не залишається, як припустити, що правдивим є і зворотне твердження: прокляті палії війни, хоч якою праведною вважають вони справу, за яку борються.

Часопис «Труз-Сентінел» (Клівленд).

Ми не годилися і ніколи не згодимося воювати за ніґґерів, ломаного шеляга невартих.

«Забуті голоси Громадянської війни», за ред. Дж. Б. Стрейта (з листа одного піхотинця з Нью-Йорка до Лінкольна).

Ви вхопилися за віжки, зробилися диктатором і встановили нову монолітну форму урядування, яка має відтепер домінувати над правами окремої особи. Ваше правління провіщає страшні часи, коли ми втратимо всі свої свободи на користь прав того моноліта при владі. Батьки-засновники споглядають усе це із занепокоєнням та сум’яттям.

Р. Б. Арнолдс, «Негідник Лінкольн» (з уст Даррела Камберленда).

Тож перед нами постала дилема: «Що робити?», бо він має перебувати при владі ще цілих два роки, а існування нашої країни може опинитися під загрозою ще до того, як йому на зміну прийде хтось із клепкою в голові. Як же важко підтримувати геть некомпетентну людину, навіть заради порятунку країни…

Девід Герберт Доналд, «Переосмислення Лінкольна» (лист Джорджа Бенкрофта до Френсіса Лібера).

Якщо Ейба Лінкольна переоберуть на ще один термін і на нас чекатимуть ще чотири роки такого нікчемного керівництва, то, сподіваємося, знайдеться десь відважна рука, яка заради загального блага встромить кинджал у серце тирана.

Часопис «Ла-Кросс Демократ».

Старий Ейбе Лінкольне,

Прокляття на твою стару проклятущу бісову душу і до біса в пекло тебе триклятого і прокляття на кляті душі твоєї проклятущої бісової родини і до біса в пекло їх усіх триклятих і прокляття на кляті душі всіх твоїх проклятущих бісових приятелів і до біса в пекло їх усіх триклятих.

Гольцер, там само.

LXXI

Ну, то й що з того?

Ніхто з тих, кому випало зробити щось справді варте уваги, критики не уник. Принаймні що стосується цього питання (пов’язаного з ним), то тут я вище за будь-яку…

Так думав містер Лінкольн.

Та тут його (наші) очі заплющилися, й на обличчя набіг викликаний одним спогадом вираз печалі.

ганс воллмен

LXXII

Ті моторошні дні повнилися жорстокими чутками: мовляв, хлопцеві можна було зберегти життя, просто хтось із батьків мав спонукати його дотримуватися певних правил.

Джеймс Спайсер, «Муки прерій: психологія Лінкольна».

Від одного маленького поні Віллі був у такому захваті, що хотів кататися на ньому щодня. Погода була мінлива, і тривале перебування просто неба призвело до важкої застуди, яка перейшла у лихоманку.

Кеклі, там само.

Чому, запитував дехто, дитина каталася на поні під зливою без плаща?

Спайсер, там само.

Ті з нас, хто знав дітей Лінкольна особисто і бачив, як вони ганяють навколо Білого дому, ніби пара якихось дикунів, засвідчать, що у житті тієї родини панував постійний бедлам, а любов до дітей там явно плутали з уседозволеністю.

«Випадковий Єгова: воля, зосередженість і великий чин», за ред. Крістен Тоулбранд.

У своєму домі [Лінкольн] не керував узагалі. Його діти робили все, що заманеться. Їхні пустощі він часто-густо схвалював і ні в чому їх не обмежував. Ніколи їх не картав і не хмурив по-батьківському чоло.

Вільям Г. Герндон і Джесс В. Вейк, «Життя Лінкольна».

Він завжди казав: «Мені до вподоби, що мої діти вільні — щасливі й не пригноблені батьківською тиранією. Любов — ось ланцюг, яким треба приковувати дитину до батьків».

«Інформанти Герндона», за ред. Даґласа Л. Вілсона та Родні О. Девіса (з уст Мері Лінкольн).

Ті діти стягували на купу книжки, порожні відра для попелу, обвуглені головешки, чорнильницю, папери, золоті пера, листи і т. д., і т. ін., а потім на тій купі витанцьовували. Лінкольн на це не казав ані слова, такий був неуважний і засліплений любов’ю до дітей, що їхніх вад просто не бажав бачити. Якби їм спало на думку надзюрити йому в капелюх, а потім вилити усе те в