Олена Гуйда - Безприданниці. Ребекка, Олена Гуйда

Коли Амора розірвав поцілунок мені здалося, що світ розплився, як залишена під дощем картина.  Навколо все ще спалахували дрібні іскри, точно, як краплі води, що ловили сонячні промені.  Добре, що він продовжував мене притримувати за талію, інакше б я точно не встояла на ногах.  Але навіть незважаючи на мій стан, я хотіла ще.  Мені подобалася ця буря куди більше, ніж наші сварки і сварки.

Я танула від його обіймів, поцілунків, палючого гарячого дихання.

 - А тепер розкажи мені, мила дружино, що такого наговорив тобі Кречет, що на тобі обличчя не було, коли я зайшов до зали, - інтимний, проникливий, хрипкий шепіт змусив щось всередині завібрувати і потягнутися до нього назустріч.

Але ось сенс сказаного... мене як крижаною водою облили.  М'язи скам'яніли в одну мить, я вперлася йому в груди долонями, але вивільнитися з обіймів не вдалося.

Так ось що його цікавило насправді.  Інтриги його лірів, а не молода дружина.  О боги!  Коли я встигла так отупіти?

 - Не обов'язково було мене цілувати, щоб отримати відповідь на це питання, - процідила я крізь зціплені зуби.  - Лір Кречет турбувався про моє майбутнє.  Після розлучення.

Вийшло різко, зло.  Все ж я була ображена на чоловіка, хоч і не відразу це визнала б.

 - Після розлучення... - повторив Нейт, але так, що у мене мороз по шкірі пробіг.  Його обличчя застигло позбавленою емоцій маскою, в очах не залишилося ні краплі тієї затягуючої синяви, а в голосі прорізалися щось схоже на звіриний рик.  Не дарма його все ж називають вовком.  - Звідки у тебе такі думки?

 - Тобі краще знати, - теж опустила ввічливі розшаркування я.  - Скажи, це правда, що ти повинен будеш розлучитися з дружиною, якщо вона не народить сина?  Тому ти відмовляєшся від подружнього обов'язку?  Хочеш мене позбутися?

По обличчю чоловіка пройшла судома.  І це було куди найкращою відповіддю, ніж будь-які слова.  Я спробувала вивільнитися, але він знову не відпустив.

 - Я просто не стягую борги з жінок, - хрипко промовив він, обдаючи гарячим диханням шию.  Але це вже не мало тої дії, що кілька хвилин тому.  І він це помітив.  - Тим більш, зі своєї дружини.  А з ліром Кречет ми все-таки не договорили.  І це потрібно виправити негайно.  Прошу мені вибачити, міледі.

Він відпустив мене, розвернувся і пішов.  А я чомусь відчула себе жахливо - кинутою, самотньою і нескінченно втомленою.

Але ж слова Кречета він не спростував.  Значить, ймовірність того, що мене виженуть із замку все ж є.  І навіть воля короля не врятує мене від ганьби.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно