merrystuart - Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника., merrystuart

Розділ 42 Місто заховане в темряві.

Їдальня зустріла мене гомоном студентів. Я обвела поглядом увесь зал у пошуках своїх друзів, бо наш столик біля вікна був зайнятий.
Руда копиця волосся, впадала в очі відразу. Неподалік від неї сиділо четверо хлопців разом феєю. І не було видно зовсім Лукаса з Річардом.
Стоп, стоп, стоп. А чому Афі на самоті? Відразу попрямувала до неї. У міру наближення я стала розуміти чому вона одна. Компанія дівчат з еліти посилено атакувала її столик із проханнями присісти поряд. Але вона ігнорувала всіх, посилено похитуючи головою. Бідолаха.
- Привіт! - Сказала я сідаючи поруч.
Цей столик був квадратний із чотирма стільцями. Зазвичай ми сиділи за округлим столом з двома стільцями біля вікна. Сусідка винувато опустила погляд, хитнула головою у бік незрозуміло і далі уткнулася в молочну кашку у тарілці поглинаючи її з апетитом.
- Перепрошуємо, можна до вас? - В один голос загомоніли одразу підійшовши до нас дві дівчини, ці з простими емблемами на одязі.
- Ні... - загарчала їм сердито подруга.
- Що відбувається, га? - Перепитала сусідку по кімнаті, зовсім не розуміючи що відбувається.
- Брат... постарався. - Пролунав стогін. - Вони тепер всі бажають з нами потоваришувати. Ось навіть не знаю, що було краще.
Я тільки тихо хихикнула, злодійкувато оглядаючи зал. І справді, гомін став тихіше. Ми сиділи по центру залу та очі майже всіх, були спрямовані в наш бік.
- А де сам винуватець, цієї події? - Ковтаючи сміх спробувала поставити запитання.
І справді виглядало дуже смішно. Тільки от Афія винувато відвела погляд у бік.
- Ну? - Нетерпляче запитала.
- Гадаю... що він зараз у вбиральні.
Її очі радісно блиснули й вона радісно посміхнулася.
- Зайнятий дуже важливою справою! Штани не може підняти, - і вона підморгнула хлопцю в ковпаку.
З боку столів роздачі почувся звук посуду, що в цей момент розбився.
Так... мабуть, подруга щось може і я посміхнулася поглядаючи на потемніле від збентеження обличчя орка помічника головного кухаря.
- Нам час, - прошепотіла десь за моєю спиною Надін. - Перекусимо в місті. Мілорд монетки вручив витрати. Вам терміново потрібні обновки.
- Батько розщедрився? - Заокруглила я здивовано очі.
- Та яке там, - сердито махнула вона рукою. - Цей скнара, навіть собі обновки раз на тисячоліття купує.
Це вона, звичайно, загнула, але на моїх губах з'явилася посмішка. Частина правди у її словах була. Батько і справді був ще тим скнарою.
- Я з вами, - випалила Афія й одразу опустила очі в підлогу.
Мабуть, і їй з покупками обновок рідко щастить.
- Пішли й тобі може щось купимо. Спадкоємець престолу щедрий, - безтурботно махнула долонею служниця.
Мої щоки відразу обпалило жаром. Уперше хтось так хвилювався за мене. Ми синхронно піднялися зі своїх місць і слухняно покинули приміщення.
Наближаючись до воріт, Надін показала якийсь артефакт і через металеві прути просочився чорний туман, обертаючись у великого пса з червоними очима.
Дивна книжка, яку мені колись вручив ректор з дисципліни. Сама вилетіла з кільця Академії та повисла у повітрі. Дівчата нервово позадкували, Надін і зовсім хотіла мене прикрити своїм тілом.
А важка книженція просто повисла в повітрі, ширяючи перед великим темним псом. За кілька хвилин тварина почала обертатися у високого чоловіка. Темний шкіряний одяг і повислі ланцюги на них, навіювали страху і ми з дівчатами судомно видихнули повітря з легеней.
Темноволосий чоловік розгорнув книгу, вдивляюсь в неї задоволено закивав. А потім розвіяв її пославши дим у мене. Дивно, що в цей момент Надін низько вклонилася відступивши убік. Коли дим зник, чоловік заговорив:
- Вітаю вас, господине. Довго не затримуйтесь у місті та постарайтеся не загубитися.
Він відступив убік, і я помітила, що в проході воріт на виході з Академії з'явився темний портал. Надін тільки задоволено хмикнула й поспішила до відкритого отвору. Переглянувшись з Афією, ми вирішили не відставати від неї.
Вийшли ми на гамірну вулицю з невеликими будинками. Безліч людей снували туди-сюди про щось перемовляючись. Відразу впало в око, що дехто з них просвічується. Отже, це привиди.
- Місто духів, - ахнула подруга. - Вперше його бачу!
- І я. – Підтвердила.
- І я, - синхронно затягнула Надін. - Поспішаємо, дівчатка. До заходу сонця треба встигнути багато справ. Мілорд повідомив, що тут не можна залишатися на ніч.
Ми швидко поспішили прямими вулицями, повз різноманітні магазини та ресторани. Надін свердлилася з картою в руці, швидко повертаючи в один із провулків і незабаром ми зайшли до музичного магазину.
- Флейта? Арфа? - Розкривши від подиву очі, вчиталася в список покупок моєї служниці Афія.
Я тільки глянула в листок знизавши плечима, без можливості розібрати ці каракулі. Але, мабуть, у відьом особливий почерк. Хоча Афія начебто розбірливо пише. Ми швидко купили те, що потрібно, і служниця помістила покупки в просторе сховище у вигляді темного браслета на своєму лівому зап'ясті.
Швидко вискочивши, ми поспішили до книгарні.
- Історії Орвена та Оріни.
Повідомила голосно Наді продавцю, а мої щоки обпалило жаром. Але служниця додала:
- Усі збірники. Це для вас, пані. Мілорд наполягав.
Я знову почервоніла відводячи очі убік. Ось, як він здогадався, що мені сподобалося читати в бібліотеці замку? Не інакше, як Арвен йому повідомив.
Це повідомляє лише про то, що вони з Тіосом зовсім не вороги. Дійшовши цього висновку, я тихо видихнула від полегшення.
Магазин з різноманітним вбранням взагалі змусив нас поринути на довго в покупки. Ми зовсім забули про час. Але я згадала одну важливу річ і витягла Надін надвір.
- Потрібно купити твоєму птахові зручне гніздо!
Повідомила я тихенько служниці.
- Він же не може постійно спати сидячи на холодному столі, лапки ж замерзнуть!
У цей момент мені здалося, що відьма розплакалася. І ми, розрахувавшись за покупки, вибігли прямуючи до наступного провулка.
Якоїсь миті мене штовхнули в плече і мимо пробігла дівчина в схожій накидці як у мене. А потім я зовсім не змогла рушити з місця.
Видавлений з мого горла писк замість окрику дівчат і зовсім змусив мене панікувати. Коли я спробувала створити магічну зброю в долонях, щоб зруйнувати прозору стіну перед собою. Магічна хвиля з силою зовсім відкинула мене в стіну позаду мене.
У цей момент я гадала, що з мене вибило весь дух. А свідомість почала повільно поринати у темряву.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно