Джулія Ромуш - Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш

Розділ 38. Андреа Танака.

Подолавши ранковий шок, я зібралася в університет і ледве не спізнилася на лекцію. Що сказати, в той ранок я була вкрай неуважна і розсіяна. 

 

Лектор нудно розповідав щось стоячи біля дошки, а я в який раз перевіряла оголошення про роботу, намагаючись відірватися від не самих приємних думок. 

 

Робота, робота, робота, робота... Мені вкрай потрібна була робота! Якщо все так піде і далі, то доведеться йти прибирати тарілки в сусідній забігайлівці! А мені цього ой, як не хотілося! 

 

- Ти з глузду з'їхала, Софі? - Дівчата, що сиділи біля мене, вже хвилин десять щось жваво обговорювали, і я з нудьги знехотя почала прислухатися. 

 

- Та гаразд тобі, - не вгамовувалася одна з них, - там відразу після пар потрібно їхати й кричати до самої ночі. Не для цього я так за собою слідкую, щоб у якомусь клубі багатіїв обслуговувати! 

 

- Ти що зовсім дурна? - Шикнула їй друга і зробила жест рукою, щоб подружка говорила тихіше, - я на рахунок тебе домовилася, тебе там сьогодні чекають! Посада адміністратора в закритому клубі, причому з великою зарплатою тебе не влаштовує? - Самовпевнено перепитала Софі подруга, чим викликала легку невпевненість у відповіді: 

 

- Там на мене будуть дивитися, як на людину другого сорту, я так не звикла, мене це вганяє в депресію, - голосом розпещеної батькової дочки заговорила дівчина і навіть схлипнула для переконливості. 

 

Господи, ну що за пустоголова лялька сиділа поруч зі мною? Я навіть не відразу помітила, як пирхнула і ці двоє мене почули. 

 

- Ти щось хотіла сказати? - Софі запитливо підняла брови й подивилася в мій бік. Я знала цю дівчину, і знала скільки у неї боргів за маніакального бажання вести розкішний спосіб життя, в поєднанні з повним невмінням грамотно витрачати гроші. Я б на її місці хапалася за цю роботу всіма руками й ногами, якщо там дійсно так багато пропонували. 

 

- Хотіла сказати, що якщо тобі не потрібна робота, так поділися адресою, - звичайно, я сказала це з часткою сарказму, бо прекрасно розуміла, що такі гарячі місця не дістаються "не своїм" людям. 

 

- Слухай, а не забагато ти... - Софі підвищила голос навіть не дивлячись на те, що ми знаходилися в лекційному приміщенні та вже готова була почати роздувати скандал на рівному місці, як її подруга, шикнувши на неї, змусила дівчину замовкнути. 

 

- Тобі й справді потрібна робота? - З усією серйозністю запитала дівчина, у мить втративши інтерес до цієї зарозумілої Софі.

 Так, мені це снилося або все відбувалося насправді?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно