Леся Українка - Руфін і Прісцілла, Леся Українка

цезар-імператор!

Нехай загинуть вороги його!

 

Покликач

Префект…

Лемент заглушає його.

 

Вояки

Нехай мовчить! Доволі! Годі!

Чого він вигороджує злочинця?

Хто любить імператора - кричи:

«Бунтівникові смерть!»

 

Багато голосів

Бунтівникові

смерть!

 

Вояки

Зараз кара!

 

Жерці

Закопать живцем!

Бо він богів зневажив!

 

Покликач

(просурмивши багато раз)

Вирок суду!!

 

Голоси

Та цитьте! Дайте слухать! Вирок суду!

Помалу спільний гомін стихає, хоча все ще прокочується гомін.

 

Вояк

Ну, що вони там мимрять? Голосніше!

 

Табулярій

Та май терпець - покликач перекаже.

 

Покликач

Утікача-вигнанця Теофіла,

упертого повторного злочинця,

суд присудив на хрест.

 

Старий юрист

Отак і треба!

 

Покликач

Урбан, Флегон, раб Аквіла, Фавстін -

інакше Редівівус, і Негріна,

вона ж Рената,- всі віддані будуть

в театр і там в трагедії умруть

собі на кару, людові на втіху.

Оплески і крики втіхи в публіці.

 

Покликач

Відпущеник Нартал до звірів піде.

Знов оплески.

 

Гетера

(не тямиться з радощів)

До звірів! Як я рада! Як я рада!

 

Покликач

Названий Парвусом найгіршу кару

зухвальством заробив - його живцем

спечуть на дзиглику залізнім.

Крик згоди.

 

Жрець

Добре!

 

Жерці

Отак його! Він заробив! Спекти!

 

Покликач

Зосталось три почеснішого стану,

то вирок їм ще затвердити має

божистий цезар-імператор.

 

Голоси

Маєш!

Коли ж се буде? Ми не згодні ждати!

 

Жерці

Вони втечуть! Не підемо додому,

поки не зроблять їм кінець.

 

Голос

Авжеж!

 

Покликач

До імператора послано вирок.

 

Вояки

А ми тим часом що робити маєм?

 

Голос

(іронічно)

Очима лупати!

 

Голоси

(з горішніх рядів)

Я так не хочу!

Видовиська давайте! Хай скарають

хоч одного! Ні, двох! Ні, трьох! Усіх!

Чого ж уводити? Готовий вирок!

 

Гетера

Авжеж! І звірі ж є!

 

Вояк

Я бачив сам

нових пантер.

 

Голоси

(маса)

До звірів християн!

 

Покликач

Суд повелів, що зараз приймуть кару

засуджені Нартал і Парвус.

 

Голоси

Славно!!

 

Голос

Го-го! Дивіться! Розпікають крісло!

 

Другий голос

Вже бестіарії пішли по звірів!

 

Третій голос

Скоріше!

 

Матрона

(до старого патриція)

Подивись, лишень, панотче,-

се що за знак? Плебеї всі стоять,

і ні один не йде прощаться з ними,

а тільки Люцій підійшов близенько

до варвара…

(З обуренням.)

Ну, чи ти бачиш! Варвар

його штовхнув!

 

Патрицій

Боги, яка розпуста!

Відпущеник штовхає свого пана…

Те християнство стани всі руйнує.

 

Клієнт

(скрикнув)

Прісцілла варвара поцілувала!

 

Матрона

(соромливо закриваючись)

Матрона варвара цілує! Ганьба!

 

Патрицій

Тепер того, худого заволоку.

 

Матрона

Прилюдно! О Юноно!

(сплескує руками)

 

Вояк

(коло гетери)

Християнка

не добрий має смак!

 

Рабиня

(до раба)

Чи се так треба?

 

Раб

(тихо)

Се поцілунок миру. Так годиться.

 

Патрицій

А чоловік стоїть і - хоч би слово!

Безлична секта…

 

Голос

Вже ведуть пантеру!

 

Голоси

Де? де? Не бачу! Та не застуй! Геть!

Сюди, до нас хай ближче приведуть!

Та що се справді? Цілий день сиди

і нічогісінько нам не покажуть!

 

Жрець Ескулапа

Дивіться! Вже на крісло посадили!

Се близько, добре видко! Та дивися ж!

(Шарпає сусіда за одежу.)

 

Сусід

(нетерпляче визволяється від жерця)

Ет, є на що дивитися!

(Кричить.)

Пантеру!

З пантерою сюди! Гей, бестіарій!

 

Голос Парвуса

(за сценою, але не дуже далеко)

Віддай їм, господи, по їх ділах,

і звеличай раба свого!

(З болем.)

О боже!..

 

Рабиня

(до раба)

Чого се свариться отой старий

на сього печеного?

 

Раб

То пресвітер

остерігає від недобрих слів.

 

Провінціалка

(з відразою)

Ой, смаленим запахло!

 

Римлянка

(спокійно)

Ну, то що?

 

Голос Парвуса

(екстаз у нього бореться з болем і му́кою)

Господь мій захист!.. Мій притулок… сила…

(З раптовим одчаєм і наче здивовано.)

Невже ти, господи, мене покинув?

 

Жрець

Ага! Скоренько припекло! А бач?

 

Голос Прісцілли

(здалека, але виразно співає псалом)

«Господь мій захист і моя потуга!

Нічого не боюся - він зо мною.

Тверда і певна віра мого серця,

її не подолає брама пекла!..»

Згодом до неї прилучаються голоси й інших засуджених християн.

 

Голос Парвуса

(знову екстатично)

Вінець!.. Мені вінець!.. Я бачу!.. Боже!..

(Конаючи.)

Прийми твого раба…

 

Раб

(торкає рабиню. Таємничо)

Ти бачиш? Там…

вінець над головою…

 

Рабиня

Ні, не бачу.

Та він уже зомлів чи, може, вмер.

 

Старий юрист

(з досадою)

Ех, розпекли занадто швидко крісло!

Не тямлять справи!

В публіці свист.

 

Голоси

Ну? Се що ж таке?

От так видовисько! То се вже й край?

А де ж пантера? - Он же, там сидить,

мов кіт, напроти варвара… Гиджа!

Ну,